Ворог руйнує соціальну та житлову інфраструктуру. Сотні тисяч родин залишились без даху над головою, а обсяги зруйнувань навіть не можливо підрахувати. Війна також оголила і старі проблеми, які мали вирішуватись задовго до її початку, але вона їх критично загострила. Мається на увазі величезний борг забудовників перед громадянами за незбудоване житло, за яке вже сплачені кошти, а це майже 500 млрд грн., значна частина якого, скоріш за все, буде проблемною або взагалі не буде повернуто. Крім того, уряд матиме величезні виклики які стосуватимуться надання житла військовослужбовцям та бійцям національної гвардії.

Виникає питання готовності української кредитно-фінансової системи до таких викликів? Відповідь однозначна – ні, вона не готова. Також система не готова і до створення належних умов для ефективного використання міжнародної грошової допомоги, яка вимагатиме жорсткого контролю ефективного використання.

Соромно визнавати, але навіть іпотека в Україні існує в мізерній примітивній первинній формі, а іноді навіть у сурогатній, яка спотворює відносини і несе неконтрольовані ризики. Другий рівень іпотечного ринку, без якої він не може існувати, відсутній взагалі (обіг іпотечних цінних паперів).

Уряд разом з НБУ та НКЦПФР мають негайно розробити стратегічну програму фінансування житла та інфраструктури за рахунок  розвитку ринків та інструментів  довгострокового фінансування. Програма має чітко визначити, яке законодавство та яке інституційне середовище мають бути удосконалені відповідно до найкращої практики щодо використання міжнародних ресурсів та залучення приватних інвестицій. Варто не лише розробити прозорий механізм компенсацій постраждалим, але також передбачити потужний фонд  не дорогого орендного соціального житла. До розробки програми слід залучити українських експертів з питань житлового іпотечного фінансування та міжнародну експертизу з боку Всесвітнього банку, який має позитивний досвід впроваджень аналогічних проектів.