Чергове засідання Клубу банкірів на тему «Банківська система України 2020-2021;визначення сучасних викликів» відбулося 13 листопада в Академії фінансового  управління  Міністерства фінансів України.        

За доброю традицією відкрили представницьку зустріч провідних банкірів, страховиків, вчених-економістів, фінансових експертів та аналітиків Тетяна Єфименко, президент Академії фінансового управління Міністерства фінансів України, академік НАНУ та Голова Ради Клубу банкірів Людмила  Мостова.А далі  учасники засідання мали можливість ознайомитись з цікавою презентацією  на тему: Детермінанти стійкості банківської системи в умовах невизначеності «,яку підготував заступник директора Інституту стратегічних досліджень, доктор економічних наук Ярослав Жаліло.

Він, зокрема, сказав: « Високі рівні невизначеності – характерна ознака сучасного періоду. Йдеться принаймні про останнє десятиліття. Не кажучи вже про «рік коронавірусу».  Невизначеність робить невдячною справу прогнозування та непевними – самі прогнози.

Один з найпоказовіших проявів невизначеності – зростання впливу позасистемних викликів – екзогенних для суб’єктів, таких, що не піддаються регулюванню внутрішньосистемними механізмами та прогнозуванню навіть за наявності прогнозів/планів самої системи.

Для банківської системи це – екзогенізація низки важливих параметрів: грошової пропозиції, депозитної бази, схильності до заощадження, вартості кредитів тощо. Як наслідок, змінюються підходи до понять безпеки та стабільності. Від виявлення та прогнозування конкретних ризиків та загроз, від яких треба убезпечуватись – відбувається перехід до поняття стійкості – як спроможності зберігати системну цілісність та функціональність в умовах впливів зовнішніх шоків та внутрішніх дисбалансів.  

Функціональність відіграє ключову роль, оскільки відображає конкурентоспроможність інституційної моделі, за якої функціонує дана система. Перехід до інституційного плюралізму формує інституційну конкуренцію практично в усіх сферах. І банківська система так само конкурує за виконання основних своїх функцій – акумуляції фінансових ресурсів, кредитування, регулювання ціни національної валюти - з такими самими системами у глобальному вимірі – а також з альтернативними інституційними моделями виконання цих функцій.

Банківська система, що потерпіла поразку в інституційній конкуренції, заміщується іншими інститутами. Для банківської системи цей невиграш – втрата ресурсу, ослаблення суб’єктності, посилення зовнішніх ризиків.

На жаль, наразі доводиться констатувати обмеженість функціональності банківської системи України.

1.    Ослаблена спроможність залучати депозити. Незважаючи на відновлення приросту депозитів після кризи 2014-2015 рр., спроможність банківської системи абсорбувати вільні кошти з економіки послаблюється. Якщо у 2013 р. обсяг гривневих депозитів населення був співставний з 17,5 % ВВП, у 2019 – 8,5 %. Втрата валютних депозитів населення у 2019 порівняно з 2013 р. склала 13,8 млрд дол. Строковість переважної більшості депозитів обмежується одним роком, частка таких депозитів зростає. Отже, банківська система втрачає функцію накопичення заощаджень, а зростання депозитів – результат збільшення оборотів, а не заощаджень.
2.    Ослаблена спроможність задовольняти потреби в кредитуванні. Обсяг гривневих кредитів, наданих нефінансовим корпораціям, протягом 2014-2015 рр. зменшився на 115,6 млрд грн, або на чверть від рівня 2013 року. Протягом 2019 р. гривневий кредитний портфель нефінансових корпорацій скоротився з 464,0 до 426,5 млрд грн, або на 8 %, за 9 місяців 2020 р. гривневі кредити зменшилися ще на 11 млрд грн. Гривневі кредити у 2019 р. були еквівалентні 24,5 % ВВП.
3.    Обмежена регуляторна спроможність. Банківський сектор не володіє потужністю, достатньою для здійснення дієвого впливу на ситуацію у грошово-кредитному секторі  з причин: завеликої частки готівки у грошовій масі,  замалого обсягу кредитування, вираженого фіскального домінування.

Все це створює ризики для стійкості банківської системи. Шлях до відновлення стійкості – розбудова функціональності та інституційної конкурентоспроможності банківської системи через досягнення адаптивності інституційної структури до змін інституційної архітектоніки економіки та суспільства.

Проведені дослідження, виходячи з розуміння функціональності банківської системи, дозволяють виділити детермінанти стійкості:

1.    Фінансова інклюзія. Її важливість підкреслила коронакриза. Карантинні обмеження, самообмеження людей, необхідність переведення більших часток бізнесів в онлайн, впровадження дистанційної зайнятості вимагають зростання залучення людей до сфери банківських послуг через цифрові інструменти. Це повертає обороти до банківської системи.
2.    Інституціалізація банківської системи у вигляді формування спеціалізованих банківських інститутів дозволяє впровадити інституційну адаптивність банківської системи – через диференціацію політик, норм і практик, реалізувати цільові проекти кредитування.
3.    Зниження екзогенних шоків, які перевантажують грошово-кредитну систему необхідністю оперативних реакцій та обмежують свободу монетарної політики, накладаючи на банки додаткові регуляції – через послаблення фіскального домінування, солідарну відповідальність за антиінфляційну політику та послаблення ризиків курсових шоків» -вважає заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень, доктор економічних наук Ярослав Жаліло.

Продовжив обговорення теми засідання і поділився своїм баченням здобутків та проблем у діяльності банківської системи нинішнього року та перспективами на рік наступний  заступник Голови Ради Національного банку України ,доктор економічних наук, професор Василь Фурман. Він, зокрема, відзначив програму  кредитування 5-7-9,а також звернув увагу  на необхідність фінансової підтримки мікропідприємництва та захист прав кредиторів. А ще ,на думку Василя Фурмана, державні банки мають стати банками-агентами розвитку вітчизняної економіки.

Про перезапуск вітчизняної іпотеки, яка цього року стала  актуальною та затребуваною, говорив у своєму виступі на засіданні Клубу банкірів голова правління Агентства по рефінансуванню  житлових кредитів, президент Української національної іпотечної асоціації Сергій  Волков ,який підкреслив». Ні для кого не секрет, що «житлове питання» є стратегічним для будь-якої держави. Забезпеченість житлом - базова людська потреба, яка в першу чергу визначає якість життя громадян і тому є ключовою політичною метою будь-якого уряду. Саме житлова політика визначає ступінь «людяності» влади, що реалізується в економічних стратегіях як головний напрямок, здатний вплинути на добробут населення, внутрішньополітичну та економічну стабільність.

Зрозуміло, кожен уряд вибирає свою Житлову Стратегію, що базується в залежності від ступеня урбанізації та громадських переваг до власного або орендованого житла; прийнятних ринкових механізмів житлового фінансування, включаючи вибір моделі іпотечних ринків зі створенням стимулів і наданням преференцій.

У цій сфері не потрібно і навіть шкідливо винаходити щось нове, просто слід вибрати свій шлях з багатого набору успішних стратегій і врахувати помилки невдалих практик ... тим більше, що провідні міжнародні інститути пропонують і успішно реалізують соціально спрямовані проекти донорської технічної допомоги країнам, що розвиваються в забезпечення громадян доступним житлом, в тому числі з підвищенням їх платоспроможності за рахунок недорогої іпотеки.

Тому дещо гнітюче виглядають недавно опубліковані «Вектори економічного розвитку 2030», в яких ні словом не згадується про плани уряду в житловій сфері та в сфері іпотечного кредитування. Хоча, доступна іпотека давно декларувалася Офісом Президента як найближчий пріоритет. Хіба що він уже вважається досягнутим в результаті деякого зниження банківських ставок до рівня 10-12%.                                                                          

Запитання, які прозвучали у виступі Сергія Волкова стосовно сучасного стану справ з іпотекою в Україні, стали початком гострої ,зацікавленої дискусії. До обміну думками, оцінками, коментарями і не лише з питань  іпотеки, а з усього спектру діяльності  вітчизняної банківської системи та економіки в цілому  долучилися  президент Академії фінансового управління Міністерства фінансів України, академік НАНУ Тетяна Єфименко, голова Спостережної ради Кристалбанку Вадим Копилов, директор по роботі з корпоративним бізнесом Альфа-банку Владислав Кравець, фінансовий аналітик Олексій Кущ  та інші. А завершила засідання яскрава презентація про  сучасний інвестиційний клімат Болгарії і його найголовніші складові ,з якою виступив керівник служби з торгово-економічних питань Посольства Республіки Болгарія в Україні  Стефан Софронієв.

У засіданні також взяли участь віце-президент Академії фінансового управління  Міністерства фінансів України ,доктор економічних наук, професор Олександр Любіч, радник Голови Ради НБУ Євген Степанюк, керівник юридичного управління Європейського промислового банку Олеся Листопад, директор департаменту фінансів та бюджетування Української пожежно-страхової компанії Наталія Степанова, керуючий партнер адвокатського об‘єднання «Джастіфай» Олександр Зінченко, співзасновник журналу « Бізнес» та «Бізнес 100»Володимир Чеповий та інші.