Одним з багаторічних ділових партнерів Клубу банкірів, з якими Клуб проводить чимало спільних яскравих заходів, є державна установа Інститут економіки та прогнозування Національної Академії Наук України.

Тож не дивно, що чергове засідання Клубу на тему: «Дебіторська заборгованість – чи є загрози кризи неплатежів ? Альтернативні засоби розрахунків», яке відбулося 17 травня поточного року пройшло саме в цьому інституті, адже для учасників засідання, враховуючи гостроту обговорюваної теми, дуже важливо було почути думку провідних вчених – економістів. І їхні очікування справдились. Насамперед, відкрив представницьку зустріч за участю керівництва профільного комітету Верховної Ради України, провідних вітчизняних банкірів, представників дипломатичного корпусу, директор Інституту економіки та прогнозування НАНУ, академік Валерій Геєць, який поділився з присутніми своїм баченням деяких аспектів обговорюваного питання. Він, зокрема, зазначив, що багато років багато підприємств в Україні живуть в умовах надмірної заборгованості. І тут необхідно знайти відповідь, принаймні, на два питання: кому не вигідно і чи може такий стан речей залишатися і надалі?

Розлогіше, як науковці оцінюють дебіторську заборгованість, учасники засідання почули з презентації «Про надмірну дебіторську заборгованість у фінансовій сфері України», яку підготував завідувач відділу фінансового сектору ДУ Інституту економіки та прогнозування Національної Академії Наук України, доктор економічних наук Владислав Зимовець.

Він, зокрема, сказав: «Тягар «надмірної» дебіторської заборгованості в Україні значно посилився упродовж 2014-2015 рр. унаслідок неадекватної фінансової, і особливо, монетарної політики. Фундаментальна причина – деструкція фінансової системи під впливом агресії Кремля. Первинний дефіцит ліквідності у 150 млрд грн (безнадійна дебіторська заборгованість, боржниками по якій є підприємства на території ОРДЛО і АРК, оцінюється на рівні ~150 млрд грн.) трансформується у 800 млрд грн («розгортання боргової спіралі») унаслідок виведення капіталів з країни до «кращих» часів (штучна декапіталізація) в обсягу ~ 250 млрд грн та «очищення» банківської  системи (втрата ліквідних коштів бізнесу в обсягу біля 400 млрд грн.). Вказані чинники й зумовили розгортання кризи неплатежів, проявом чого стало зростання дебіторської заборгованості, рівні якої оцінюються як аномально високі.

Проявами аномально високого рівня дебіторської заборгованості в  Україні (на початок 2018 р.) були:

1) аномально висока частка дебіторської заборгованості в активах: упродовж 2014-2017 рр. зросла з 29,9 до 34,4 %. Декомпозиція фінансовових показників за ознакою «розмір підприємства» показала зміщення тягара дебіторської заборгованості у сектори середньго та малого бізнесу. Якщо у 2013 р. робіжності по параметру «частка дебіторської заборгованості в активах» між малим, середнім та великим бізнесом на агрегованому рівні майже були незначними ( великий бізнес - 28,6 %, середній - 31,9 %, малий - 33,6%), то упродовж кризового періоду 2014-2017 рр. наявна тенденція зміщення дебіторської заборгованості у сектори середнього та малого бізнесу як юридично слабшої ланки фінансової системи. На початок 2018 р. частка дебіторської заборгованості в активах великого бізнесу знизилася  до 26,5%, а в активах середнього та малого бізнесу перевищила 40 %;

2) триваліший період погашення дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги. Середнє значення по нефінансовому бізнесу України – 63,4 дня (минає з дати відвантаження товарів або надання послуг до дати надходження коштів). Триваліші терміни погашення дебіторської заборгованості (>100 днів) є властивими для висококонцентрованих видів економічної діяльності, які контролюються ФПГ (добувна, металургійна та хімічна промисловість). Вказана особливість є проявом викривленої моделі фінансування бізнесу - концентрація коштів у тіньовому секторі (підприємствах-прокладках) та  офшорних зонах). Ліквідний капітал цілеспрямовано не акумулюється підприємствами, а приховується, а інструментом такої політики є «розтягування» термінів погашення дебіторської заборгованості;

3) надмірна частка «іншої» дебіторської заборгованості у її загальних обсягах. Більше половини дебіторської заборгованості нефінансовго бізнесу в Україні (52,1 % в середньому за останє дестяриріччя) – це «інші» дебітори. Ця частка значно перевищує відповідний показник у європейських країнах -~ 30%. Вказана розбіжність пояснюється кількома причинами – активніше використання так званої «схемної» дебіторської заборгованості (різноманітні «позики» партнерам), ведення непрофільної діяльності, триваліші терміни і постійні затримки із відшкодуванням ПДВ, переплата податку на прибуток. Однією із причин є також труднощі із доступом до банківських кредитів.

Загальні масштаби  надмірної дебіторської заборгованості в Україні (на початок 2018 р.) оцінюються на рівні 1200 млрд грн, у т.ч. дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги  -  850 млрд грн. Порівнюючи цю цифру із обсягами капітальних інвестицій за 2017 рік (433 млрд грн), бачимо, що у дебіторській заборгованості поховано майже дворічний бюджет капітальних інвестицій. Прискорення розрахунків на 1 день в цілому по країні дасть змогу вивільнити фінансові ресурси в обсягу біля 15 млрд грн.

«Надмірна» дебіторська заборгованість створює загрози для стабільності фінансової системи, оскільки є слабко регульованим сегментом фінансових відносин. Значна частина «надмірної» дебіторської заборгованості («інші дебітори») є штучною (інструментом схемних моделей ведення бізнесу). Водночас, концентрація дебіторської заборгованості у малому бізнесі та середньому бізнесі є наслідком вразливості малих та середніх підприємств до кризових процесів та неспроможності стягнення ними боргів» – вважає завідувач відділу фінансового сектору Інституту економіки та прогнозування НАНУ, доктор економічних наук Владислав Зимовець.

Якими ж можуть бути шляхи вирішення проблеми дебіторської заборгованості ? Свій рецепт у презентації «Монетизація дебіторської заборгованості на ринку цінних паперів» запропонував Голова Правління Агентства по рефінансуванню житлових кредитів, президент Української національної іпотечної асоціації Сергій Волков. На думку Сергія Волкова ситуація виглядає наступним чином: «Сумна статистика залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій в економіку України пояснюється далеко не в першу чергу військовим конфліктом  на сході країни чи несприятливою макроекономічною кон'юнктурою. Існує ціла низка інших ризиків, через існування яких інвестиції в Україну розглядаються як неприйнятні. Як мінімум частину з цих ризиків можна і треба нівелювати через зрозумілі і давно напрацьовані у міжнародній практиці механізми і "трансмісійні інструменти", з допомогою яких кошти вільно, як у сполучених посудинах, переливаються з інвестиційних джерел у активи та у зворотному напрямку. Однак їх запровадження в нашій країні гальмується роками.

Показовим прикладом є у дивний спосіб зниклі з оновленої "Комплексної програми розвитку фінансового сектору України до 2020 р." колись заплановані на 2016 р випуски забезпечених активами цінних паперів (сек'юритизації) і випуски інфраструктурних облігацій.

Залучити інвестиції та зацікавити інвесторів в наявні на ринку фінансових інструменти: банківські депозити, корпоративні  облігації та сертифікати ПІФ (часто-густо схемні) практично не можливо. Зацікавити їх акціями українських підприємств або іншими формами прямих інвестицій також поки складно. Залишаються тільки ОВДП і депозитні сертифікати НБУ які  не є ринковими інструментами в розумінні інвестицій у реальний сектор.  Запровадження більш сучасних інструментів та механізмів, які довели свою ефективність в їх практичному застосуванні в інших юрисдикціях. Одним з таких механізмів є сек'юритизація активів  (кредитів, дебіторської заборгованості та інших форм фінансових активів).

У глобальному масштабі сек'юритизація активів є важливим джерелом ліквідності для корпорацій і фінансових установ. Тільки в США випуск забезпечених активами цінних паперів (ЦП) перевищує 4 трлн доларів. Це також популярний метод фінансування в Європі, де щорічна емісія забезпечених активами ЦП перевищує 240 млрд євро.

В Україні відсутність такої можливості (внаслідок недалекоглядності депутатів, уряду та фінансових регуляторів) уже виливається в гострі системні проблеми, зокрема, у неможливість для державних і великих комерційних корпорацій своєчасно розраховуватися за банківськими кредитами. А про альтернативне боргове фінансування та залучення інвестицій годі навіть думати. Ситуація погіршується зростанням обсягів неплатежів на рівні підприємств та населення, що   спотворює кредитно-фінансовий ринок та отруює систему економічних взаємовідносин. Державний бюджет використовується як єдиний компенсатор втрат для кредиторів в особі державних банків та державних монополій, які втрачають кошти внаслідок масових неплатежів. Таке становище виснажує державні фінанси та робить неможливим справедливий їх перерозподіл на більш пріоритетні напрями, зокрема, оборону та інфраструктуру» - підкреслив Голова Правління Агентства по рефінансуванню житлових кредитів Сергій Волков.

         Голова Експертної Ради з питань вексельного ринку, Голова Правління ГО «Агентство з розвитку вексельного ринку» Тетяна Рудненко у презентації «Зниження рівня проблемної заборгованості в банках, державних та комерційних підприємствах» виклала своє бачення щодо альтернативних засобів розрахунків. Вона, зокрема, наголосила: «Високий рівень дебіторсько-кредиторської заборгованості в Україні, який вже більше 10 років перевищує обсяги ВВП и на кінець 2018 р. складав $165 млрд,  суттєво гальмує розвиток економіки. Проблемні борги банків формують зависоку вартість кредитних ресурсів, що призводить до низької конкурентоспроможності українських  виробників на зовнішніх ринках та відсутності доступу до фінансів малого та середнього бізнесу (далі – МСБ), який є драйвером економіки. Крім того, обсяг кредитування є обмеженим і не може задовольнити  потреби бізнесу. В ситуації, що склалася, наявний  дефіцит обігових коштів заміщують не банки, а самі виробники за рахунок розвитку бізнесу.

У той же час створення дешевих обігових коштів в необхідних бізнесу обсягах забезпечується використанням у розрахунках  (за товари, роботи, послуги) векселів як платіжних інструментів з авалюванням їх обслуговуючими банками.  Вартість цих ліквідних обігових коштів у 4-5 разів нижче за кредити. Саме цей фінансовий інструмент доступу МСБ  до фінансів закладений у Стратегію розвитку МСБ до 2020 р.

Для перетворення існуючого вексельного ринку на цивілізований та транспарентний ABMD розроблена та публічно обговорена «Стратегія реформування вексельного ринку в Україні» та підготовлений спільно з Комітетом ВРУ з питань фінансової політики і банківської діяльності експертний драфт проекту Закону України «Приведення законодавства, що регулює обіг векселів в Україні та оподаткування  операцій з векселями, до норм європейського вексельного права». Реалізація Стратегії та прийняття вказаного закону дозволить суттєво знизити ризики учасників при активізації вексельних розрахунків.

 Активізація цивілізованого вексельного обігу має розблокувати існуючи «фінансові тромби» економіки:

• забезпечити  доступ  МСБ до фінансів (дешевих обігових коштів) для розвитку економіки;
• підвищити конкурентоспроможність українських експортерів;
• залучити внутрішні інвестиції в економіку шляхом випуску векселів як комерційних цінних паперів;
• знизити рівень загальної дебіторської  заборгованості і розблокувати  рух капіталу;
• зменшити проблемну заборгованість  банків (а також ЖКХ,  державних та комерційних підприємствах)  шляхом викупу в них права вимоги боргів у рамках реалізації проекту ПРОЗЕТ з використанням векселів, авальованих обслуговуючим  банком (варто підкреслити,  що на цей час це – єдиний реальний, законний та простий шлях врегулювання цієї проблеми). Вирішення цієї болючої для фінансової системи проблеми позитивно відіб’ється і на вартості кредитних ресурсів, і на конкурентоспроможності українських експортерів»

- переконана Голова Експертної Ради з питань вексельного ринку, Голова ГО «Агентство з розвитку вексельного ринку» Тетяна Рудненко.

У обговоренні взяли участь директор департаменту реструктуризації заборгованості та стягнення АТ «Ощадбанк» Арсен Мілютін, президент Українського товариства фінансових аналітиків Юрій Прозоров, Голова Правління АТ «АЙБОКС БАНК» Галина Хейло, заступник директора Інституту економіки та прогнозування, член – кореспондент НАН України Сергій Кораблін, науковий співробітник відділу бюджетних систем НДІ Київського національного торгово – економічного університету Владислав Кравець, директор розвитку бізнесу торгово – економічної місії посольства Держави Ізраїль Світлана Новак, начальник відділу законодавчих ініціатив АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» Руслан Тропотяга та інші.

А підбив підсумки глибокого і зацікавленого обговорення перший заступник Голови Комітету Верховної ради України з питань фінансової політики та банківської діяльності Михайло Володимирович Довбенко, який виклав свій погляд на проблему дебіторської заборгованості в нашій державі та запропонував за результатами дискусії підготувати підсумковий документ, який міститиме аналіз ситуації стосовно нинішнього стану дебіторської заборгованості в Україні та можливих шляхів розв’язання цього питання.

Ще один учасник засідання – керівник служби з торгово – економічних питань Посольства Республіки Болгарія в Україні Стефан Софронієв звернувся до учасників заходу з пропозицією,  враховуючи  великий міжнародний досвід роботи Клубу банкірів, підготувати і провести виїзне засідання Клубу в столиці Болгарії Софії, де українські банкіри зможуть поспілкуватися та обмінятися досвідом зі своїми болгарськими колегами.

Голова Ради Клубу Людмила Мостова подякувала Стефану Софронієву за цікаву ініціативу, яку члени Клубу обов’язково розглянуть.