Яке місце посідає державний банківський сектор у банківській системі України? Якщо коротко, то дуже значне, адже 55% - це та цифра, яка красномовисто говорить сама про себе.

Тому зовсім не випадково, що темою обговорення на черговому засіданні Клубу банкірів якраз і стало питання стратегічного реформування державного банківського сектору. І цілком логічно, що тематика однозначно обумовила місце його проведення – Міністерство фінансів України, адже саме воно є власником усіх чотирьох державних банків.

Слід зразу відзначити, що Міністерство фінансів яскраво продемонструвало свою відкритість до діалогу з банківською спільнотою та експертним середовищем у форматі Клубу банкірів. Про це може свідчити хоча б той промовистий факт, що головним доповідачем на цьому засіданні Клубу стала перший заступник міністра фінансів Оксана Маркарова. Її презентація так і називалася: «стратегія реформування державного банківського сектору». Вона викликала у всіх присутніх великий інтерес, адже торкнулася усіх непростих питань діяльності державної банківської системи України на сучасному етапі та можливостей і напрямків її реформування. Насамперед Оксана Маркарова відмітила, що після очищення банківської системи, частка держбанків у банківському секторі подвоїлася, адже, якщо станом на 2015 рік держбанки складали 28% у банківській системі, то після націоналізації Приватбанку наприкінці 2016 року ця цифра практично подвоїлася і нині складає 55%. На думку Оксани Маркарової, банківський сектор України має значний потенціал для розвитку і за прогнозами має оздоровитися до 2022 року. Має бути відновлений ринок кредитування, поліпшений доступ до кредитування фізичних осіб, зменшення вартості позики і водночас збільшення прибутковості і привабливості українського банківського сектору для інвесторів. У лютому 2016 року Кабінетом міністрів були затверджені засади стратегічного реформування державного банківського сектору. На їх виконання було зроблено декілька основних кроків, зокрема у ПАТ «Приватбанк» і АТ «Укргазбанк» створено Наглядові ради, що складаються в більшості незалежних членів. Відбулося підвищення вартості банків і банки було докапіталізовано у відповідності до регуляторних вимог. Крім того, держбанками виконуються всі нормативи НБУ і розпочато оптимізацію операційних моделей банків у відповідності до індивідуальних стратегій.

У державних банках також відбулося фокусування на цільових сегментах бізнесу, а ще держава здійснила вихід з капіталу таких несистемоутворюючих банків як «Родовід банк», Український банк реконструкції та розвитку і Державний земельний банк. На думку першого заступника міністра фінансів Оксани Маркарової, стратегії державних банків мають базуватися на завданнях держави у банківському секторі. Серед них найбільш пріоритетними є: підтримувати фінансову стабільність, ефективно управляючи ризиками, ліквідністю та капіталом, підвищити доступність кредитів для ключових сегментів розвитку економіки, покращити рівень фінансової інклюзивності/забезпечувати загальний доступ до фінансових послуг за розумну ціну, створювати фінансову цінність і компенсувати інвестовані бюджетом кошти, мінімізувати частку держави в банківському секторі. Навіть ці фрагменти з презентації першого заступника міністра фінансів Оксани Маркарової, яку вона запропонувала для  обговорення на засіданні Клубу банкірів, дають уявлення про те, які глибокі і надзвичайно важливі питання були розглянуті.

Слід зазначити, що у засіданні також взяли участь голова правління «Укрексімбанку» Олександр Гриценко, голова правління «Укргазбанку» Кирило Шевченко, заступник голови правління Ощадного банку Андрій Стецевич, перший заступник голови правління «Приватбанку» Галина Пахачук та директор департаменту фінансової політики Міністерства фінансів України Юрій Гелетій.

Після закінчення презентації Оксана Маркарова відповіла на численні запитання. У обговоренні взяли участь колишній міністр фінансів України Ігор Мітюков, член Ради Національного банку України Василь Фурман, заступник голови Правління Першого українського міжнародного банку Артур Загородников, науковий співробітник відділу фінансів реального сектору Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України Валентина Гаркавенко, голова Правління Агентства по рефінансуванню житлових кредитів, президент Української іпотечної асоціації Сергій Волков та інші.

Далі з презентацією на тему: «Стратегія розвитку державного банківського сектору» виступив кандидат економічних наук, провідний науковий співробітник Академії фінансового управління Анатолій Дробязко. Він зокрема сказав:  «на сьогодні банківський ринок закритий для входу нових банків за рахунок високої планки початкового капіталу. Банки продовжують здавати ліцензії НБУ на банківську діяльність. На ринку залишилося 82 банки, з них 18 із 100% іноземним капіталом.

Питома вага банків з державним капіталом на ринку коштів фізичних осіб збільшується і перевищила 62%. При тому, що в структурі коштів населення зменшується питома вага строкових депозитів.

На ринку коштів юридичних осіб є тенденція зменшення питомої ваги залишків. Кошти перетікають у банки з іноземним капіталом.

На ринку кредитів фізичних осіб є збільшення обсягів кредитування у гривні, і драйверами на цьому ринку є банки з державним капіталом.

На ринку кредитів юридичних осіб є зменшення кредитного портфелю в цілому, при тому, що питома вага кредитного портфелю банків з державним капіталом зростає.

Всі ці процеси відбуваються при досить значному обсягу негативно класифікованих активів, який у юридичних осіб досягає рівня 60%, а у фізичних осіб у національній валюті - 23%.

За останні 20 років Україна програла економічні перегони всім країнам-сусідам, і має найменші темпи розвитку у регіоні при середніх найбільших темпах інфляції.

Державні банки перетворилися у хронічно збиткові структури, які за останні 10 років вибрали з бюджету суми, що еквівалентні заборгованості України перед МВФ.

На думку Анатолія Дробязка, для отримання позитивних результатів у економіці потрібна синергія у спільних діях банків, позичальників, податківців, інших регуляторів фінансових ринків, а також розпорядників державного майна в особі профільних міністерств та відомств, якщо бенефіціари запозичень підпорядковані державі.

З метою розв’язання поточних проблем необхідно докласти інституційних зусиль до введення в дію Закону України «Про експортно-кредитну агенцію (ЕКА)», який був прийнятий Верховною Радою у грудні 2016 р. і не втілений у життя Урядом протягом 2017 р. Усім гілкам влади варто сконцентрувати управлінську діяльність на подовженні ланцюгів доданої вартості товарів та послуг у межах митних кордонів нашої держави, а також на створенні сприятливих умов для просування продукції національного товаровиробника на зовнішніх ринках (навіть за умови хронічного від’ємного торговельного балансу)», - вважає кандидат економічних наук, провідний науковий співробітник Академії фінансового управління Анатолій Дробязко.

Велику увагу учасників засідання, яке відбулося у Міністерстві фінансів, привернула презентація на тему: «Вихід держави з банківського сектора: плани і реалії» завідувача відділу фінансів реального сектору Інституту економіки та прогнозування НАН України, доктора економічних наук Владислава Зимовця. На його думку, протягом  2014-2018 рр. держава суттєво посилила свої позиції у банківському секторі за усіма ключовими параметрами. «Входження» держави в банківський сектор прямо суперечить стратегії мінімізації такої участі, яка проголошувалась і більш-менш послідовно реалізувалась упродовж так званих «ринкових реформ» 1990-х- початку 2000-х.

Протягом 2008-2018 рр. більш ніж трикратна девальвація гривні зробила неможливим для більшості позичальників обслуговування валютних позик, що зумовило погіршення якості кредитів і призвело до необхідності формування додаткових резервів: відрахування в резерви за активними операціями у 2014-2015 рр. склало близько 40% загального обсягу витрат.

Для покриття зростаючих кредитних ризиків банки потребували дедалі більших обсягів додаткового капіталу. На тлі труднощів, які виникли у частини недержавних банків з виконання вимоги щодо збільшення капіталу, НБУ розгорнув політику масового очищення банківської системи, яка полягала у «виведенні з ринку» (термін українського законодавства) неплатоспроможних банків. Водночас, держава, яка так само як і приватні власники банків, не мала вільних коштів для збільшення капіталу державних банків, застосувала подвійні стандарти – а саме: вдалася до докапіталізації державних банків, а пізніше і до «націоналізації» Приватбанку.

Протягом 2014-2017 рр. для докапіталізації державних банків та націоналізації Приватбанку було випущено ОВДП на суму  212,4 млрд. грн. (еквівалент 8,4 млрд. дол. США). Частина цих облігацій випущена на особливих умовах (з індексованою вартістю) - на суму 111,56 млрд. грн. ( 4,5 млрд. дол. США). Це означає, що держава гарантує ризики знецінення гривні, вони покриватимуться за рахунок платників податків, протягом терміну їх погашення (10–17 років). Витрати на обслуговування та індексацію ОВДП, випущених для докапіталізації банків у 2014–2017 рр. становитимуть 256,3  млрд. грн. Загалом вартість докапіталізації банків державою коштуватиме суспільству не менше ніж 468 млрд. грн.

Вийти з банківського сектору державі без втрат не вдасться, - наголошує завідувач відділу фінансів реального сектору Інституту економіки та прогнозування НАН України, доктор економічних наук Владислав Зимовець. На даний час державні банки демонструють гірші показники щодо непрацюючих кредитів у портфелі (59 %), тоді як приватні банки, яким вдалося вижити у вирі кампанії з «очищення» - 25,9 %.  Якщо в цілому по банківській системі обсяги непрацюючих кредитів за 2017 рік зросли на 10 %, то у державних банках (не рахуючи Приватбанк, який має розглядатись як особливий «кейс») – на 17%. Держава визнає інституційні труднощі в управлінні такими кредитами саме для державних банків – проблематичність продажу активів нижче балансової вартості саме для державних банків. Такі обмеження були встановлені для перешкоджання розкраданню майна та активів державних банків, і вони скоріше за все зберігатимуться у майбутньому. При цьому державні банки, як і приватні, стикатимуться із проблемами недосконалості процедур банкрутства (середня тривалість процедури банкрутства в Україні становить 2,9 роки утричі довше, ніж у США) і незахищеності  інтересів кредиторів.

На думку доктора економічних наук Владислава Зимовця, «аналіз Стратегії реформування державних банків показав, що вона перевантажена нереалістичними цілями - «створювати фінансову цінність і компенсувати інвестовані бюджетні кошти». Стратегія повинна містити тезу про визнання державою втрат від «інвестицій» у банківський сектор, пояснення суспільству причин цих втрат та проголошення як основної задачі – їх мінімізації. Варто було б встановити конкретний коефіцієнт відшкодування, який держава має намір повернути суспільству. Нехай це буде 20 % від вкладених майже 200 млрд. грн., але реалістичні і обґрунтовані 20%.»

Далі відбулася дискусія, в якій взяли участь голова Правління банку «Глобус» Сергій Мамедов, президент Українського товариства фінансових  аналітиків Юрій Прозоров, завідувач відділу Науково-дослідного економічного  інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, доктор економічних наук, професор Володимир Корнєєв, колишній заступник голови Національного банку Ярослав Солтис, радник голови Правління Укргазбанку Вадим Березовик та інші.

Учасники засідання відзначили, що такі обговорення за участю Міністерства фінансів є дуже потрібними і корисними, тому що дозволяють під час зацікавленої і відвертої розмови фахівців побачити всі аспекти обговорюваної проблеми, почути аргументи як «за», так і «проти» і знайти найоптимальніші рішення для її розв’язання.