«Довгий інвестиційний ресурс в Україні: джерела, потреби, сфери вкладення» - таку назву мало чергове засідання Клубу банкірів, яке відбулося 23 червня у Комітеті Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності. Зустріч відкрив Голова цього профільного Комітету Верховної Ради Сергій Рибалка, який розповів про підсумки фінансово-банківського дня, що відбувся у Верховній Раді, про законопроекти, котрі вже внесені до розгляду в сесійну залу і ті, які зараз ще доопрацьовуються у Комітеті, зокрема ті з них, які спрямовані на законодавче формування довгого інвестиційного ресурсу в Україні. На думку Сергія Рибалки, співпраця народних депутатів з представниками експертного середовища є дуже важливим фактором для підготовки якісних і потрібних суспільству законопроектів. Також Сергій Рибалка відповів на запитання членів Клубу банкірів стосовно поточної ситуації у вітчизняній банківській системі.

З доповіддю на тему: «Довгостроковий інвестиційний ресурс в Україні: роль держави у його формуванні та використанні (окремі аспекти)» виступила науковий співробітник відділу фінансів реального сектору Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України Валентина Гаркавенко. Вона зокрема сказала: «Низька ефективність використання потенціалу банківської системи для фінансування промислових підприємств і стимулювання структурних зрушень в економіці, що спостерігається в Україні, має системний характер і є наслідком державної політики, що проводилася упродовж становлення і розвитку фінансової системи.

Аналіз випуску і розміщення облігацій внутрішніх державних позик з індексованою вартістю (індексація здійснюється відповідно до зміни курсу гривні до долара США) свідчить, що довгостроковий ресурс у банків є, проте держава стимулює банки (і не тільки) спрямовувати ці ресурси не на кредитування інвестиційно-інноваційного розвитку країни, а на фінансування потреб державного бюджету. Ціна такого стимулювання є надзвичайно високою, причому за рахунок платників податків та громадян країни.

У випадку монетизації отриманих від держави ОВДП з індексованою вартістю (або їх частини) шляхом їх продажу Національному банку це буде означати, що за рахунок грошової емісії держава сформувала безстроковий ресурс, який фактично спрямовано на покриття збитків господарюючих суб’єктів, а ціна цього ресурсу є непомірно високою.

Подальше перебування в обігу вже випущених ОВДП, індексація яких прив’язана до зміни валютного курсу, на такі терміни і в таких обсягах,  не кажучи вже про новий випуск таких цінних паперів, є досить проблемним, оскільки дефіцит поточного рахунку платіжного балансу і відсутність реальних кроків по його покращенню створює передумови для знецінення національної валюти, що посилюються діючим режимом плаваючого валютного курсу та, відповідно, непрогнозованого зростання витрат Державного бюджету та його дефіциту.»

Також із співдоповіддю на тему: «Фінансові механізми убезпечення інвестицій в  умовах браку взаємної довіри» до присутніх звернувся голова Правління Агентства по рефінансуванню житлових кредитів, президент Української іпотечної асоціації Сергій Волков, який зокрема зазначив: «Жоден інвестор не мусить втрачати свої гроші! Тому він не стане позичати їх, не маючи довіри до особи позичальника, навіть коли ця особа пропонує йому для інвестування дуже привабливі активи та проекти.  

Питання:

 - Чи є такі фінансові інструменти, які  в змозі убезпечити інвесторів від нечесного поводження з їхніми грошима?

- Яким чином можна спрямувати грошові потоки від проінвестованих активів та об’єктів напряму інвесторам?

- Яким чином можна убезпечити активи від рейдерського захоплення та привласнення готівки, яку вони генерують?

Відповіддю на ці запитання може бути застосування передових фінансових технологій та фондових інструментів, знаних у світі як «сек’юритизація».

Сек’юритизація - спосіб залучення інвестицій шляхом розміщення цінних паперів, що погашаються майбутніми грошовими надходженнями від активів, які відступаються (відокремлюються) і слугують джерелом майбутніх розрахунків з інвесторами-власниками цінних паперів.

Внаслідок сек’юритизації ланцюжок розрахунків, від інвестування до погашення боргу, позбавлений найбільш слабкої ланки.

 А генеральний директор Української федерації убезпечення Галина Третьякова свій виступ назвала: «Складові "довгого ресурсу" та дії законодавчої влади щодо збільшення його обсягів».

У обговоренні взяли участь колишній Голова Національного банку України Володимир Стельмах, член Ради Національного банку України Василь Фурман, керуючий директор Інвестиційної Групи УНІВЕР Олексій Сухоруков, головний експерт Департаменту банківського нагляду НБУ, екс. радник Міністра фінансів Юрій Блащук. У своєму виступі він проаналізував наступні аспекти:

(1)Довжина гривні  відповідає рівню довіри до фінансової влади.

Останнім часом довжина депозитів почала збільшуватись.

(2)Замкнуте коло: довгі гроші потребують стабільної економіки, а стабільна ефективна економіка потребує довгих грошей.

Інфляція - основний ворог довгих грошей.

Тому політика інфляційного таргетування - ефективний шлях до створення прогнозування, а відтак довіри.

(3)Нові інструменти:

      - Довгострокові вклади. Закон прийнятий. Результат-збільшення довгострокових вкладів без права дострокового зняття.

Практика пролонгування депозитів говорить про можливості фізичних осіб тримати кошти на довші терміни.

      - Процентні свопи, хеджування.

Процентний своп: коли сторонами контракту здійснюється обмін фіксованої процентної ставки на плаваючу .

Ліквідаційний нетинг з ФГВФО важливий елемент довіри до ринку свопів.

Деривативи мають бути визнані Кабміном, інакше питання ПДВ.

     - Гнучка процентна ставка - як вихід із ситуації.

     - До 3-х років крива дохідності мінфіновських облігацій. Крива дохідності дозволяє визначити не тільки реальну вартість застави НБУ, але і є індикатором учасників фондового ринку.

    - іпотечні продукти, пов'язані з іпотечними облігаціями  можуть стати драйвером створення довгих ресурсів.

(4) Іноземні інвестори та інвестиції, як стабілізуючий якір створення довгих грошей.

Невдала практика залучення гривні  міжнародними фінансовими організаціями для кредитування показує, що ААА не так важливо, як високі витрати на залучення гривні.

(5) Виступ представника Інституту В.Гаркавенко про чималий обсяг індексованих ОВДП свідчить про значний тиск на бюджет, але це і є ціна неефективного управління в державі та недостатньої інституційної спроможності. За ці помилки зараз і платить суспільство.

Три складових: ІСІ, Страхові компанії життя, недержавні пенсійні фонди.

Закон про деривативи тільки перше читання пройшов. Які шляхи прискорення?»

Своїми міркуваннями з обговорюваної теми поділилися також колишній заступник голови НБУ Ярослав Солтис, колишній заступник Голови Національного банку України Борис Марков, кандидат економічних наук, провідний науковий співробітник Академії фінансового управління Міністерства фінансів України Анатолій Дробязко, аналітик-консультант Ігор Шумило та інші.

Учасники  засідання наголосили, що тема зустрічі є надзвичайно важливою і актуальною і розв’язання озвучених проблем сприятиме ефективній роботі української економіки, а відтак банківської системи і фінансового ринку.