Ернандо де Сото. Цей видатний економіст і автор відомих книжок стосовно тіньової економіки є президентом Інституту свободи і демократії, який базується в Перу. Таке авторитетне видання як журнал  «The economist» вважає цей Інститут другим за значенням центром стратегічної думки у світі.

Безумовно, немає нічого дивного в тому, що під час проведення засідання Клубу банкірів на тему «Тіньова економіка в Україні - причини і наслідки», яке відбулося 26 січня в Інституті економіки та прогнозування  Національної академії наук України, було згадано це ім’я.

Саме про Ернандо де Сото у своєму вступному слові говорив директор Інституту економіки та прогнозування  Національної академії наук України, академік Валерій Геєць, бо одна з його останніх книжок, які вмить стають бестцелерами,  називається «Загадка капіталу. Чому капіталізм перемагає тільки на Заході і зазнає поразки у решті світу». Автор нагадує, що нині світ переживає таку саме кризу, як та, через яку пройшли нинішні розвинуті країни в епоху промислової революції, коли вони самі страждали від власних «чорних» ринків, кримінальних груп, масових злиднів та шаленої неповаги до власних законів.

Західні країни, доводить де Сото, знайшли вихід з цієї ситуації і стверджує, що сьогодні можна добитися тих же результатів у колишніх соціалістичних країнах і країнах, що розвиваються.

Як наголосив Валерій Геєць, він навів твердження Ернандо де Сото для того, щоб розширити рамки дискусії стосовно тіньової економіки, про яку йшлося на засіданні Клубу банкірів. Зрозуміло, що після встановлення такої високої планки у рівні обговорення, воно просто не мало жодного шансу бути неглибоким і нецікавим. І підтвердженням тому стали як підготовлені презентації і доповіді, так і гострі аргументовані думки і судження учасників засідання.

«Природа тіньової економіки в Україні" – так назвав свою презентацію завідувач сектору інституційної економіки Інституту економіки та прогнозування НАН України, професор, доктор економічних наук Олег Яременко, в якій зокрема йшлося про наступне. «Тіньова економіка – історичне явище. Воно віддзеркалює виникнення та розвиток держави.

Природа держави як мета-інституту визначає специфічну форму та розмір її тіні у сфері господарчої діяльності. «Велика» держава – велика тінь.

Держава має повноваження кріміналізувати або декріміналізувати будь який вид діяльності. Приклад – невизначеність щодо статусу криптовалют.

Відношення між суспільством і державою мають суперечливий і одночасно комплементарний характер.  Важливу роль у цих відносинах відіграє співвідношення між формальними та неформальними інститутами. Якщо розрив між ними є значним, то рівень тіньової економіки буде дуже високим.   Якщо розриву немає, то рівень тіньової економіки буде низьким.

Але повністю вона не зникне, тому що завжди є залишок невизначеності, який тіньова економіка частково компенсує. тіньова економіка – вбудований стабілізатор економіки. Взаємні коливання тіньова економіка та офіційної економіки пригашають ендогенні та екзогенні шоки через канали зайнятості, доходів та попиту. Приклад – падіння частки тіньового сектору в Україні у першому кварталі 2017 майже на 7% у порівнянні з 1 кварталом 2016.

Головні напрями негативного впливу сектору тіньова економіка: скорочення фінансової бази функцій держави, падіння інвестицій, зростання корупції, низька національна конкурентоспроможність.

Причина шкідливості тіньова економіка для економічного зростання складається у високій ставці дисконтування майбутніх доходів, що веде до зниження інвестицій. І навпаки: низький рівень тіньова економіка супроводжується високим рівнем інвестицій. Наочний приклад – Китай: 11% - рівень тіньова економіка і майже 50% – частка інвестицій у ВВП. В Україні – навпаки: тіньова економіка досягає в окремі роки  40% і більше, а рівень інвестицій – менше 20%.

Одна з головних причин високого рівня тіньова економіка в Україні – екзогенні реформи, які слабо зв’язані з ідентичністю країни та її населення. Це прирікає вектор  формальних інститутів на розходження з вектором ідентичності.  Кут між цими двома векторами є головною детермінантою, що визначає розмір тіньової економіки. Ендогенізація реформ – обов’язкова умова бажаного скорочення питомої ваги тіньової економіки у національній економіці», – вважає завідувач сектору інституційної економіки Інституту економіки та прогнозування НАН України, професор, доктор економічних наук Олег Яременко.

А заступник начальника управління економічної стратегії департаменту економічної стратегії та макроекономічного прогнозування Міністерства економічного розвитку і торгівлі України – начальник відділу з питань економічної безпеки, детінізації економіки та статистики, кандидат економічних наук Олена Дубровіна у своєму виступі проаналізувала  результати моніторингу рівня тіньової економіки в Україні. Вона зокрема сказала, що «природа тіньової економіки як економічного явища є складною, а думки щодо впливу тіньового сектора на економіку країни – неоднозначними. Відповідно, для України проблеми адекватного визначення обсягів тіньової економіки, джерел, що її живлять, а також винайдення дієвих інструментів детінізації економіки залишаються досі актуальними.

В Україні природу такого явища як тіньова економіка на державному рівні вивчає та досліджує Мінекономрозвитку, розуміючи її як незареєстровану в установленому порядку економічну діяльність суб’єктів господарювання, яка характеризується мінімізацією витрат на виробництво товарів, виконання робіт та надання послуг, ухиленням від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), статистичного анкетування та подання статистичної звітності, наслідком якого є порушення законодавчо встановлених норм (рівень мінімальної заробітної плати, тривалість робочого часу, умови і безпека праці тощо).

За попередніми розрахунками Мінекономрозвитку у І півріччі 2017 року рівень тіньової економіки склав 35% від офіційного ВВП, що на 3 відсоткових пункти менше за показник І півріччя 2016 року.

Детінізація стала результатом:

збереження тенденції до економічного зростання в умовах триваючих процесів реформування економіки та покращення ділових очікувань;

зменшення інвестиційних ризиків в умовах збереження відносної цінової та курсової стабільності.

Відповідно до Методичних рекомендацій розрахунку рівня тіньової економіки, оцінку рівня тіньової економіки Мінекономрозвитку здійснює з використанням чотирьох методів (“витрати населення – роздрібний товарооборот”, збитковості підприємств, електричного, монетарного), які охоплюють певну сферу національної економіки (з відповідно різною часткою в ній нелегального сектору). Оцінки за окремими методами зводяться в інтегральний показник рівня тіньової економіки, який служить комплексним індикатором даного явища. Вага кожного методу в інтегральному показнику залежить від рівня стабільності оцінок за методами у попередні роки.

Усі чотири методи, з використанням яких здійснюється оцінка рівня тіньової економіки, показали зменшення рівня порівняно з І півріччям 2016 року. Зокрема:

За методом збитковості підприємств зменшення рівня тіньової економіки склало 4 відсоткових пункти (до 23% від обсягу офіційного ВВП), що значною мірою відбулося завдяки суттєвому покращенню фінансового становища підприємств видобувної промисловості і розроблення кар’єрів та скороченню обсягу отриманих збитків підприємствами більшості ВЕД (за виключенням підприємств ВЕД “Професійна, наукова та технічна діяльність”, “Мистецтво, спорт, розваги та відпочинок”, “Надання інших видів послуг”).

Метод “витрати населення – роздрібний товарооборот” показав зменшення рівня тіньової економіки на 2 відсоткових пункти порівняно з відповідним періодом 2016 року до 51% від обсягу офіційного ВВП. Скорочення обсягу витрачених населенням коштів на купівлю товарів, реалізованих у “тіні”, отримане в умовах перевищення темпів зростання обсягів продажу населенню споживчих товарів у легальному секторі (на 4,0% порівняно з обсягом І півріччя 2016 року) над темпами зростання скорегованих грошових витрат населення на придбання споживчих товарів (“+” 2,9% відповідно).

Мінекономрозвитку удосконалив метод “витрати населення – роздрібний товарооборот” (шляхом дооцінки обсягів “тіньових” комерційних послуг, що надаються населенню суб’єктами господарювання), який наразі апробується.

Удосконалений Мінекономрозвитку метод “витрати населення – роздрібний товарооборот і послуги” також зафіксував зменшення рівня тіньової економіки відносно показника І півріччя 2016 року, проте воно було незначним – 1 відсотковий пункт (до 57% від обсягу офіційного ВВП). Зазначене свідчить про поступове затухання позитивного впливу від підвищення рівня реальної заробітної плати на модель споживчої поведінки населення на ринку товарів та послуг.

Електричний метод показав зменшення рівня тіньової економіки порівняно з відповідним періодом 2016 року на 2 відсоткових пункти до 30% від обсягу офіційного ВВП. Відповідно до методології розрахунку зменшення рівня “тіні” за цим методом отримане в результаті збільшення обсягу реального ВВП у І півріччі 2017 року більшими темпами (на 2,4% відносно І півріччя 2016 року), ніж обсягу внутрішнього споживання електроенергії, за вирахуванням споживання на комунально-побутові потреби (на 1,3% відповідно).

Рівень тіньової економіки, розрахований з використанням монетарного методу, скоротився порівняно з показником І півріччя 2016 року на 1 в.п. до 28% від ВВП. Наразі монетарний метод був доопрацьований Мінекономрозвитку шляхом “уходу” від прив’язки до 1991 року до як базового (за базу прийнято умовний рік, в якому всі операції здійснюються на безготівковій основі). Удосконалений монетарний метод зафіксував незмінність рівня тіньової економіки, що на тлі суттєвого зростання питомої ваги обсягу готівкових коштів у грошовій масі (40,5% станом на 01.07.2017 проти 28,0% станом на 01.07.2016), зумовленого необхідністю обслуговування розширеного споживчого попиту населення у звітному періоді, є більш адекватною оцінкою процесів детінізації за цим методом.

Разом з тим, динаміка детінізації стримується досі невирішеними проблемами, що негативно позначається на показниках розвитку економіки країни в цілому. Це, зокрема:

збереження значних викликів стабільності фінансової системи країни в умовах триваючого збанкрутіння банків та виведення їх з ринку;

наявність територій, непідконтрольних владі, утворених у ході збройного конфлікту на території країни;

низька довіра до інститутів влади;

Отже, маємо визнати, що результативність процесу детінізації економіки є похідною від спроможності держави створити сприятливі умови для нарощення суб’єктами господарювання ділової активності в легальній економіці завдяки поліпшенню інвестиційного клімату в країні та створенню такого інституційного середовища, для якого тіньова економіка стала б неефективною», - це були основні тези виступу кандидата економічних наук, заступник начальника управління економічної стратегії департаменту економічної стратегії та макроекономічного прогнозування Міністерства економічного розвитку і торгівлі України – начальник відділу з питань економічної безпеки, детінізації економіки та статистики Олени Добровіної.

Велику увагу учасників засідання привернула також презентація директора економічних програм Інституту суспільно-економічних досліджень, провідного наукового співробітника Інституту економіки та прогнозування  Національної академії наук України, доктора економічних наук Ярослава Жаліла на тему «Тіньова економіка як "інституційна пастка" на шляху економічної модернізації». На думку доповідача, «проблема високого рівня тінізації економіки України закономірно перебуває в центрі уваги як політиків та медіа, так і науковців. Проте переважають стандартні підходи кількісних оцінок та правових вимірів цієї проблеми. Вони є дещо обмеженими. Зокрема, не пояснюють феномен того, що тіньова економіка виявилась найживучішим інститутом у періоди усіх останніх криз в Україні. І фактично сьогодні диктує формат посткризового відтворення економіки.

Обійти обмеженість методів мейнстріму мають дозволити інституційні підходи до дослідження процесів тінізації.

Старт процесів активної тінізації економічних процесів в Україні відносять до періоду різких інституційних змін, які відбувалися в ході розгортання економічної лібералізації першої половини 90-х рр.

При цьому реформування інститутів перерозподілу суттєво випереджало за динамізмом формування інститутів забезпечення структурної мобільності економіки. Наслідком стало накопичення надлишкової структурної інертності, а відтак – відставання структурних зрушень економіки від інституційних змін.

Це створило можливість для отримання того, що інституціоналісти називають «перехідною рентою». Де-факто джерелом перехідної ренти є продукт, який виробляється ресурсами національної економіки, проте не охоплюється інститутами перерозподілу, а отже – «приватизується» суб’єктами, які спроможні здійснювати опортуністичну поведінку, користуючись асиметрією розподілу економічної влади. Саме на основі цієї ренти й формується тіньова економіка, яка, по суті, компенсує структурну інертність національної економічної системи.

Отже, можна стверджувати, що іллегальні інститути на першому етапі виграють конкуренцію у виконанні функцій зниження трансакційних витрат, пов’язаних із забезпеченням функціонування приватних суб’єктів, а тим більше – дозволяють додатково отримувати перехідну ренту.

Проте у подальшому на місце інституційного плюралізму приходить усталення інституційних відносин тіньової економіки. Причиною такого усталення дослідники називають макроекономічні чинники.

На думку російського дослідника О.Сухарєва, якщо економічна політика провокує створення нових інститутів, проте водночас скорочує грошову масу в економіці чи гальмує швидкість обороту грошей, брак фінансового забезпечення для ефективної роботи новоутворених, а також «старих» інститутів призводить до деградації («схлопування») їхніх якісних параметрів. Отже, можна констатувати, що коли в Україні в період жорстких монетарних рестрикцій середини 90-х пріоритети макроекономічної стабілізації набули безумовної першості над завданнями продовження структурних та інституційних перетворень, відбулося перетворення тіньової економіки як однієї з «гілок» конкурентної інституційної множинності на усталену інституційну патологію.

Зняття з порядку денного становлення інститутів забезпечення структурної мобільності перетворило ситуацію інституційної дисфункціональності на довготривалу, обумовили закостеніння структури економіки та наростання ризиків поступової втрати її ефективності та конкурентоспроможності. Необхідність збереження останньої на тлі сприятливої зовнішньоекономічної кон’юнктури на наступному етапі обумовила пошук додаткових преференцій на основі зрощення великого бізнесу з владою. На початку 2000-х на цій основі відбулося становлення економічного олігархату. Відповідно, модифікуються інституційні відносини в тіньовому секторі господарювання. Набувають поширення різні форми як «захоплення держави» - тобто встановлення бізнесовими структурами на вищих рівнях влади тіньового контролю за прийняттям рішень на користь свого бізнесу, так і «захоплення бізнесу» - набуття представниками органів влади різних рівнів тіньового контролю над бізнесом з метою отримання колективної або індивідуальної ренти (хабара, «відкату» чи іншої форми участі у прибутках). Тінізація утверджується у вигляді інституційної пастки.

У період після економічної кризи 2008-2009 рр., коли глобальна економічна депресія призвела до послаблення зовнішніх імпульсів зростання української економіки, олігархічна модель переорієнтувалася на монополізацію отримання перехідної ренти. Становлення тінізації як інституційної пастки завершилося.

Украй важливо зважати на те, що проблема тіньової економіки як усталеної інституційної патології виходить в Україні за межі суто правових відносин і має насамперед макроекономічну природу.

Так, у макроекономічному вимірі основними системними наслідками тінізації в економічній сфері є:

• втрата дієвості важелів грошово-кредитної політики через значний обсяг оборотів гривневої та валютної маси, який не підпадає під регулювання засобами банківської системи;
• втрата дієвості фіскальних інструментів, марнотратство дефіцитних бюджетних ресурсів; Піднаслідок – вимушено високий рівень оподаткування;
• зниження ефективності соціальної сфери, поширення тіньової зайнятості, зростання диференціації доходів населення;
• зниження рівня нагромадження та втрата частини інвестиційного потенціалу, витік ресурсів з процесу суспільного відтворення;
• гальмування переходу до інноваційної моделі розвитку через недостатній розвиток інвестування та екстенсивне відтворення людського капіталу.
• значні потоки прихованого відпливу капіталу, реімпорт капіталу у вигляді іноземних інвестицій;
• резистентність до реформ внаслідок наявності значних груп отримувачів перехідної ренти;
• інституційна незавершеність нових індустрій, які значною мірою функціонують в «тіні».

А отже, тінізація інструментально роззброює державну політику та формує значні ризики побічних ефектів від застосування наявних інструментів – і це в умовах критичних викликів щодо модернізації економіки та суспільства.

Відтак детінізація економіки критично важлива. Проте потенціал примусової детінізації вичерпується. Надалі детінізація має розглядатися в Україні саме як вихід з «інституційної пастки», який потребує цілеспрямованої системної зміни цілого комплексу інститутів, що може бути предметом лише стратегічного впливу.

Легальна економіка як інституційна система має здобути перемогу в конкуренції з іншими системами у забезпеченні оптимальних умов функціонування та розвитку економічних суб’єктів.

Накопичення негативних екстерналій лібералізованих ринків внаслідок олігархізації закладає механізм саморуйнування пастки – оскільки зростає число суб’єктів, які отримують негативні екстерналії від цієї моделі, перебуваючи в тіньовому сегменті. Основою для таких змін став глобальний тренд зростання ролі інституційних чинників у створенні вартості. Які, серед іншого, знижують трансакційні витрати за межами інституційної пастки. Зростає й  обтяжливість трансакційних витрат в межах пастки тінізації через втрату значними групами «ув’язнених» в ній суб’єктів можливості отримувати перехідну ренту.

Вартість, створювана соціальним капіталом, вартість якого зростає прямо пропорційно рівню довіри (ділової репутації суб’єктів) у суспільстві. Між тим, тіньова економічна діяльність як тип опортуністичної поведінки апріорі не може бути основою для зміцнення довіри.

Отже, саме зростання інституційної досконалості суспільства обумовило перехід тіньової економіки від статусу компенсатора інституційних дисбалансів до статусу перешкоди на шляху модернізації.

Перераховані перешкоди та ризики вимагають відповідної інституційної реакції: вона насамперед має концентруватися на зміцненні інституційного забезпечення структурної адаптації економіки, яке має якнайшвидше замістити втрачену опортуністичну перехідну ренту справедливо розподіленим легальним доходом», - переконаний директор економічних програм Інституту суспільно-економічних досліджень, провідний науковий співробітник Інституту економіки та прогнозування  Національної академії наук України, доктор економічних наук Ярослав Жаліло.

Також учасники засідання мали змогу почути міркування стосовно досвіду боротьби з тіньовою економікою в інших країнах члена Економічного дискусійного клубу, кандидата економічних наук Євгена Олейнікова.

А доктор економічних наук Віктор Мандибура поділився своїм баченням зв’язку між тіньовою економікою та корупцією.

У обговоренні взяли участь президент Українського товариства фінансових  аналітиків Юрій Прозоров, провідний науковий співробітник Академії фінансового управління Міністерства фінансів України, кандидат економічних наук Анатолій Дробязко, ІІІ Президент України Віктор Ющенко, виконуючий обов’язки голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності Михайло Довбенко, аналітик-консультант  Ігор Шумило, голова Правління банку «Глобус» Сергій Мамедов та інші.

Підбив підсумки засідання директор Інституту економіки та прогнозування  Національної академії наук України, академік Валерій Геєць, зазначивши, що учасниками засідання було наведено чимало важливих фактів і цифр, які дають досить повне уявлення про нинішню ситуацію стосовно тіньової економіки в Україні. Тому матеріали цього засідання Клубу планується надрукувати в одному з найближчих номерів журналу «Економіка та прогнозування”.

І замість післямови. Яку оцінку засіданню дали його учасники? «Інформація та думки, висловлені у ході засідання, є дуже корисними у моїх дослідженнях з оцінки стану тіньової економіки.» - заступник начальника управління економічної стратегії департаменту економічної стратегії та макроекономічного прогнозування Міністерства економічного розвитку і торгівлі України – начальник відділу з питань економічної безпеки, детінізації економіки та статистики, кандидат економічних наук Олена Дубровіна

«Вражений останнім засідання Клубу банкірів. Отримав насолоду від спілкування з корифеями ринку. Дякую Вам, що в цей скрутний час маєте творчу наснагу збирати небайдужих фахівців» - член Нацкомфінпослуг,
кандидат економічних наук, доцент Олександр Залєтов.