18 січня в Комітеті Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності відбулося засідання Клубу банкірів на тему: «Відповідність мети функціонування НБУ сучасним викликам та законодавчі  ініціативи». Місце проведення засідання було вибрано невипадково, адже у ньому взяли участь не тільки перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності Михайло Довбенко, але й голова Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва Віктор Галасюк. Для обговорення такої важливої і непростої теми зібралися також представники Ради Національного банку, колишні топ-менеджери НБУ, вітчизняні банкіри, вчені-економісти, фінансові експерти та аналітики. Порядок денний також був досить розлогим, а почалося засідання з привітань голови Ради Клубу банкірів Людмили Мостової і усіх учасників зустрічі із вступом до членів Клубу банкірів голову приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» Галину Хейло.

Далі велику увагу учасників засідання викликав виступ першого заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності Михайла Довбенка, який у своєму виступі поділився своїм бачення сучасної економічної ситуації в Україні і, відповідно, якою ж має бути мета функціонування Центрального банку держави.

Потім слово для виступу було надано голові Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва Віктору Галасюку. Тему свого виступу він назвав: «Перегляд цілей діяльності Національного банку України». Віктор Галасюк зокрема зазначив: "Жорстка монетарна політика, яку НБУ проводить під диктовку МВФ, зменшує фінансову глибину економіки і стримує розвиток економіки. Інфляція - не причина, а симптом головної хвороби української економіки - сировинної спеціалізації. І "лікувати" її треба не інфляційним таргетуванням, а розвитком виробництва, розумним імпортозаміщенням та експортною експансією одночасно. А ці завдання потребують монетарної політики іншого типу. Ми з однодумцями через проект змін до Конституції (законопроект № 5303) пропонуємо спрямувати монетарну політику, як в США, одночасно на: досягнення фінансової стабільності, помірного рівня довгострокових ставок, сприяння економічному зростанню та мінімізації безробіття.».

колишній заступник голови Національного банку України, екс-очільник Держказначейства, колишній голова ДПА України Олександр Кірєєв назвав свій виступ «Головне завдання політики Центрального банку».

У виступі члена Ради Національного банку України Василя Фурмана йшлося про стимулювання кредитування як фактору економічного зростання.

Заступник директора Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України, член-кореспондент Національної академії наук України Сергій Кораблін у своєму виступі торкнувся  питань монетарних механізмів держави та окремих аспектів економічної динаміки. Він наголосив, що пріоритетною метою грошово-кредитної політики Національного банку є утримання середньострокової споживчої інфляції на рівні 5±1%, а також, що така ціль трактується, як «оптимальний цільовий рівень інфляції …, який відповідає фундаментальним основам економіки України на цьому етапі», постає кілька питань.

Перше з них стосується темпів зростання реального ВВП України, які прогнозує Національний банк при визначенні своєї пріоритетної мети. Фактично, це – ключове питання, відповідь на яке має пояснити доцільність застосування Україною режиму інфляційного таргетування та всього комплексу пов’язаних з ним механізмів та інструментів. Адже, в рамках державного регулювання стабільно низька інфляція є не самоціллю, але лише засобом, який має дозволити – серед іншого – зменшити інфляційні ризики, ціну позичкових ресурсів, амплітуду коливань їх реальної вартості та, як наслідок, стимулювати кредитну активність банківської системи з одночасним піднесенням реальних обсягів національного виробництва.

Водночас, згідно з оцінками експертів МВФ, оприлюдненими у січні 2019 р., виконання Україною поточної програми Stand-by буде супроводжуватися темпами зростання, значно меншими за загальносвітові та за темпи зростання країн з ринками, що формуються. При цьому наше динамічне відставання не лише залишиться, а й буде характеризуватися майже незмінними параметрами.»

У дискусії взяли участь голова Правління Агентства по рефінансуванню житлових кредитів, президент Української іпотечної асоціації Сергій Волков, старший науковий співробітник відділу грошово-кредитних відносин Інституту економіки та прогнозування НАН України, кандидат економічних наук Євген Бублик, колишній заступник голови Національного банку України Борис Марков, голова Правління АТ "Айбокс Банк» Галина Хейло, завідувач відділу Науково-дослідного економічного  інституту Міністерства економіки розвитку і торгівлі України, доктор економічних наук, професор Володимир Корнєєв, аналітик-консультант Ігор Шумило, член Ради Клубу банкірів Микола Нос та ін.

Ось кілька цитат із виступів учасників дискусії. Голова Правління Агентства по рефінансуванню житлових кредитів Сергій Волков вважає: «Інфляційне таргетування – вживаний інструмент в арсеналі Центральних банків, за яким відбувається певне  уповільнення економічної активності через ускладнення доступу бізнесу та населення до кредитів завдяки підвищенню ставок. Підвищення відсоткових ставок стимулюється зростанням облікової ставки ЦБ, який надає кредити рефінансування комерційним банкам. Скорочення (через здорожчення) кредитування обмежує розширення виробництва, а відтак, стримує зростання заробітної платні і скорочує платоспроможний попит населення на товари та послуги, відповідно, ціни не зростають що сповільнює інфляцію. Завданням ЦБ не є припинити кредитування взагалі, а лише сповільнити ділову активність. Тому він користується таким інструментом (обліковою ставкою) дуже обережно, щоб не нашкодити економіці. Як правило, ринкові ставки перевищують індекси інфляції (в річному розрахунку) не більше ніж 1-2%. Тому, здається дуже сумнівною досягнення інфляційного таргету через встановлення облікової ставки вдвічі вищою за інфляцію та коли ринкові ставки перевищують інфляцію в декілька разів.  Безумовно, таргети в результаті такого необережного поводження можуть бути досягнуті. Але ціна такої «перемоги» є дуже дорогою. З одного боку, НБУ декларує свою зацікавленість у зростанні кредитування реального сектору, але з іншого боку, рівень облікової ставки робить цю мету недосяжною.»

Ще одна точка зору, яка належить старшому науковому співробітнику відділу грошово-кредитних відносин Інституту економіки та прогнозування НАН України, кандидату економічних наук Євгену Бублику: «Сучасна практика монетарного регулювання центробанками розвинених країн свідчить про зростання ролі такого інструменту, як вербальні інтервенції – офіційних повідомлень, які покликані впливати на поведінку учасників ринку, нівелюючи ірраціональну складову. Поведінка НБУ свідчить про усвідомлення даної тенденції: офіційні публічні повідомлення від нашого регулятора стали виходити частіше. Проте дані дослідження підтвердили низький рівень їх впливу на поведінку учасників ринку. Вагомою причиною цього слід вважати низький рівень довіри учасників ринку до діяльності НБУ. За останніми соціологічними дослідженнями 66% опитаних висловлюють недовіру до регулятора.

За такого рівня недовіри ефективність політики НБУ не може бути дієвою по відношенню до широкого кола учасників ринку. Малий бізнес та населення воліють триматись подалі від банківського ринку, що підтверджується статистичними даними скорочення показника відношення обсягів банківських активів до ВВП країни з 73% у 2016 до 61% у 2018 р. на тлі зростання відповідного показника небанківських установ.

За даними міжнародних досліджень, найбільш вагомими факторами, що впливають на рівень довіри є рівень безробіття та доходів населення, що має пряму кореляцію з розвитком економіки. Це пояснює, чому таргетування цих факторів включено до цілей центробанків ряду країн. У країнах із слабкими валютами вагомим фактором також виступає валютний курс.

Таким чином, ефективна діяльність НБУ потребує реалізації заходів з відновлення довіри, які серед іншого передбачатимуть приділення більшої уваги забезпеченню економічного зростання та стабільності національної грошової одиниці.»

А завідувач відділу Науково-дослідного економічного  інституту Міністерства економіки розвитку і торгівлі України, доктор економічних наук, професор Володимир Корнєєв переконаний, що на противагу все ще поширеним сьогодні думкам «монетарного соло» за інфляцію повинен відповідати не тільки НБУ, а й урядові установи. Цінова і фінансова стабільність і монетарний режим  інфляційного таргетування – це спільне коло питань Уряду й НБУ. Приклади цього: облікова ставка (НБУ -18%) і вартість ОВДП (Мінфін - 20,5 %), монетизація дефіциту бюджету (Мінфін+НБУ), участь держави в капіталі банків (Мінфін+НБУ), перерахування прибутків НБУ до держбюджету.

НБУ сам не зможе витягати фінансову систему з «болота дисбалансів»!

Окремі застереження:

До уваги Уряду: Гальмування структурних реформ призводить до поглиблення дисбалансів розвитку фінансової системи України. «Сировинні перекоси» в експорті є негативом для торгового і для платіжного балансу в цілому.

До уваги спільно НБУ і Уряду: Без забезпечення фінансової стабільності неможливо «втримати» і цінову стабільність. Не завжди цінова стабільність (купівельна спроможність нац. грошей) означає наявність і фінансової стабільності (стабільності національної фінансової системи). Цінова стабільність сама по собі не може превентивно і в достатній мірі запобігати накопиченню системних ризиків. В тексті «Основних засад ГКП на 2019 р.» це підтверджено тезою про те, що «монетарна політика має обмежений вплив на диспропорції у фінансовій системі» (див. с. 6, абзац 4).

Тому перспективно доцільно розглядати питання пріоритетності цілей забезпечення не тільки цінової, а й поєднано фінансової стабільності.»