«На порозі діджиталізації: як Україні позбутися статусу кешової економіки та детінізація економіки» – саме таку назву мало чергове, вже третє засідання Клубу банкірів, яке відбулося в Національному банку України 25 листопада поточного року. У засіданні взяли участь керівники Національного банку України, Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України, провідні вітчизняні банкіри, вчені-економісти, фінансові експерти.

Засідання відкрив перший заступник Голови Національного банку України Яків Смолій, який відзначив, що співпраця Національного банку і Клубу банкірів є активною і ефективною. Національний банк планує продовжити її у наступному 2017 році. З основною доповіддю на тему «Перспективи розвитку безготівкової економіки України» перед учасниками засідання виступив директор Департаменту платіжних систем та інноваційного розвитку Національного банку України Сергій Шацький. Він зокрема сказав: «В рамках реалізації проекту «Сashless economy» та для збільшення рівня безготівкових операцій в Україні варто брати до уваги такі вагомі фактори впливу як: підвищення рівня фінансової грамотності населення, розширення інфраструктури використання безготівкових методів оплати та проникнення термінальної мережі, підвищення рівня безпеки та гарантування при здійсненні безготівкових платежів.

Статистичні дані свідчать що більш ніж 50% доходів домогосподарств отримуються безготівково, але при цьому 80% витрат здійснюється готівкою. На території України широко розвинута банкоматна мережа, проте за показниками інфраструктури POS-терміналів та рівня застосування методів безготівкової оплати наша країна, на жаль, суттєво поступається країнам Європи.

Отож, варто зазначити, що одним із важливих напрямків реалізації проекту «Cashless economy» є формування відповідних звичок споживачів (підвищення довіри до банківської системи, розвиток культури управління фінансами та т. ін.) і стимулювати мотивацію оплати у безготівковій формі (податкові пільги, проведення акцій, запровадження інноваційних рішень, впровадження комісії за зняття готівкових коштів та т. ін.).

Необхідно враховувати, що розвиток безготівкової економіки в Україні є вигідним та перспективним напрямком для всіх учасників платіжного ринку, як от:

• для держави – це скорочення витрат на обслуговування грошового обігу, зниження тіньової обсягу економіки та ін.;
• для торговців та банків – це високий рівень захисту від шахрайських дій та скорочення операційних витрат;
• для громадян України – отримання доходів легальним шляхом, захист від підроблення банкнот та зручність і безпечність виконання операцій із власними коштами.

Також, одним з пріоритетних напрямків безготівкової економіки в Україні є розвиток Національної платіжної системи «Український платіжний простір» (НПС  ПРОСТІР). Станом на сьогодні НПС ПРОСТІР налічує 46 учасників, з яких 15 підключені до Центрального маршрутизатора та здійснюють еквайрингову та/або емісійну діяльність. Детально з інформацією про можливості та переваги Національної платіжної системи можна ознайомитись на промо-сайті НПС ПРОСТІР – Prostir.gov.ua.», – підсумував свій виступ Сергій Шацький, директор Департаменту платіжних систем та інноваційного розвитку Національного банку України.

А Наталія Лапко, заступник директора цього ж Департаменту підготувала доповідь на тему «Поточний стан і законодавчі перспективи функціонування платіжних систем», в якій наголосила: «Швидкий розвиток ринку платіжних систем в Україні супроводжується впровадженням нових платіжних послуг та операцій, що вже зарекомендували себе на світових ринках. Зростає частка розрахунків, які здійснюються через мережу Інтернет з використанням платіжних карток. Збільшується зацікавленість користувачів у розрахунках електронними грошима.

На сьогодні  вже і пенсіонери «освоїли»  використання  для розрахунків термінали самообслуговування. І замість черг для розрахунків за щомісячні комунальні платежі у відділеннях банків жваво користуються технічними пристроями.

Виросло ціле покоління молодих підприємців, зацікавлених у користуванні послугами таких систем інтернет-розрахунків, зокрема це фрілансери, що пропонують свої роботи за кордоном через мережу Інтернет (фотографи, ілюстратори, дизайнери, перекладачі, фахівці у сфері IT тощо).

На сьогодні на платіжному ринку України функціонують:

• 2 ПС, які створені НБУ (СЕП НБУ та НПС «Український платіжний простір»);
• 22 ПС, які створені банками України, з них:
• 3 міжнародні (Welsend, PrivatMoney, IBOX MONEY TRANSFER);
• 12 ПС, які створені небанківськими установами України, з них:
• 1 міжнародна (TYME);
• 10 ПС створені нерезидентами, з них:
• 7 систем переказу коштів (MoneyGram, Western, MEEST, RIA та ін.);
• 3 карткові ПС (MasterCard, Visa, American Express).

Ринок платіжних систем в Україні супроводжується впровадженням нових платіжних послуг та операцій, що вже зарекомендували себе на світових ринках. Зростає частка розрахунків, які здійснюються через мережу Інтернет з використанням платіжних карток. У 2015 році кількість таких операцій налічувала 514,4 млн. шт. на загальну суму 202,9 млрд. грн.., а за 9 місяців 2016 року 572,8 млн. шт. на загальну суму 236,7 млрд. грн. Кількість операцій, які здійснювались в Україні, зросла на 49,4 млн. шт. у порівнянні з минулим роком. Частка у загальному обсязі за 9 місяців 2016 складає 59,32 %.

Збільшується зацікавленість користувачів у розрахунках електронними грошима. Станом на 01.10.2016 року кількість випущених електронних грошей складає 27,5 млн. грн., а сума електронних грошей, на яку здійснено оплату товарів/робіт/послуг – 2,4 млрд. грн.

Доля небанківського сегмента ринку платіжних послуг зростає, у зв’язку з цим суттєві обсяги операцій, які проводяться через ці установи вимагають перегляду законодавчих підходів у регулюванні діяльності цих установ на ринку платіжних послуг з урахуванням положень європейського законодавства. За 9 місяців 2016 року НБУ було видано 12 ліцензій на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків небанківським фінансовим установам, а в цілому вже видано 45 таких ліцензій.

 За 9 місяців 2016 року в цілому було прийнято готівки:

• за допомогою платіжних пристроїв – 166 577 млн. грн.. (у 2015 році 192 217 млн. грн.);
• через пункти приймання готівки, що належать агентам банків та небанківським фінансовим установам – 20 586 млн. грн. (у 2015 році – 10 706 млн. грн.)

На світовому платіжному ринку динамічно розвиваються системи, які забезпечують проведення платежів та розрахунків в мережі Інтернет  (такі, як PayPal, ApplePay, GoogleWallet тощо) з використанням платіжних карток та електронних грошей. Перевагами таких систем є, зокрема простота, зручність, швидкість розрахунків та можливість здійснення миттєвих транскордонних переказів.

У зв’язку із зростанням попиту на платіжні послуги та операції є  необхідність внесення змін в діюче законодавство України з питань переказу коштів, оскільки це удосконалить надання та використання платіжних послуг та сервісів, також для користувачів розширяться можливості.

Законопроектом 5361 від 04.11.2016 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання переказу коштів» пропонується врегулювати такі основні питання:

1. надати нове визначення терміну «платіжна система»;
2.  увести в законодавстві поняття «провайдер інтернет-розрахунків»;
3. надати право небанківським фінансовим установам, які мають ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунків, здійснювати випуск електронних грошей та мати агентів, а Національному банку України – визначати вимоги до небанківських фінансових установ для отримання такої ліцензії, у тому числі до мінімального розміру власного капіталу та розкриття інформації про структуру власності;
4. запровадити повідомчий характер унесення до Реєстру платіжної інфраструктури відомостей щодо учасників міжнародних платіжних систем, створених нерезидентами;
5. надати право резидентам України за допомогою електронних грошей сплачувати податки, збори, інші обов’язкові платежі, а також здійснювати благодійні (добровільні) внески і пожертвування;
6. надати право резидентам України здійснювати/отримувати плату за товари, роботи, послуги електронними грошима, випущеними нерезидентами;
7. у частині здійснення Національним банком нагляду (оверсайта) платіжних систем:

• віднести до об’єктів оверсайта платіжної інфраструктури тільки тих суб’єктів, які внесені до Реєстру платіжної інфраструктури або які надали до Національного банку документи для внесення відомостей до цього Реєстру, та поширити оверсайт на комерційних агентів банків і небанківських фінансових установ, що мають ліцензію Національного банку на переказ коштів без відкриття рахунків, а також провайдерів інтернет-розрахунків;
• передбачити право Національного банку накладати штрафи на юридичних осіб – об’єктів оверсайта та встановити розмір цих штрафів.», - наголосила Наталія Лапко.

Далі до присутніх звернувся Володимир Корнєєв, завідувач відділу Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки, доктор економічних наук, професор. Його співдоповідь мала назву «Особливості розрахунку тіньової економіки: монетарний та інші методи». Основні тези його виступу торкались позитивної оцінки зниження рівня тінізації економіки України, який, за інформацією Мінеконорозвитку становив 38% за результатами першого півріччя 2016 р. (порівняно з аналогічним періодом попереднього року зменшення склало 4 %). Володимир Корнєєв проаналізував динаміку та особливості змін рівня тіньової економіки у 2007–2016 роках за різними методами (інтегральний, монетарний, збитків підприємств, витрат населення).

 У своєму виступі він підкреслив значимість монетарного методу оцінки рівня тінізації економіки, оскільки банки – «модератори» економіки – працюють з грошима як найбільш затребуваним і ліквідним фінансовим активом. Доповідач наголосив, що інтегральний метод з використанням середньозважених оцінок потребує спеціального обґрунтування вибору вагових коефіцієнтів відносно кожного з компонентних складових. Частка монетарного методу в розрахунку рівня тінізації повинна бути переважною з врахуванням змін пропорцій між готівкою та сучасними формами грошей. Доцільним також, на думку Володимира Корнєєва, є необхідність розрахунків рівня тіньової економіки не тільки в цілому по економіці, а й за видами економічної діяльності, що підвищить керованість економіки та прозорість здійснення економічних угод. У зв’язку з цим на часі постає питання удосконалення чинних «Методичних рекомендацій розрахунку рівня тіньової економіки» із залученням фахівців НБУ та зацікавлених представників експертно-аналітичного середовища.»

Великий інтерес учасників засідання Клубу банкірів в Національному банку викликала співдоповідь заступника директора Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України, доктора економічних наук Сергія Корабліна, яку він назвав: «Готівка в економіці: кілька статистичних спостережень». В ній Сергій Кораблін акцентував увагу на наступному: «Українська економіка вирізняється аномально високою часткою готівки в загальному обсязі грошового обігу. Так, в 90-ті роки минулого століття питома вага агрегату М0 в складі грошової маси становила приблизно 40%, у «нульові» вона знизилася до 30%, наразі становить близько 27-28%. Проте, не дивлячись на цей низхідний тренд, це співвідношення все ще залишається занадто великим, заважаючи розкриттю усіх можливостей та переваг «цифрової» економіки та електронних розрахунків.

Аналіз цього феномену звичайно апелює до розмірів тіньової економіки та прихованих від прозорих банківських відносин неофіційних бізнес- розрахунків. Такий підхід має очевидну логіку. Проте його повне застосування вимагає не лише економічних досліджень, але також і специфічного аналізу правового характеру, інколи, навіть, з особливостями кримінального плану.

Залишаючи такі дослідження фахівцям відповідного профілю, хочеться зосередитися на певних особливостях суто економічного змісту.

У цьому відношенні першою причиною стійкого надвисокого рівня готівкових розрахунків в українській економіці можна назвати бідність населення. Адже за регулярними статистичними дослідженнями (видання «Українській соціум»), приблизно 70–80% українських сімей не мають жодних накопичень та заощаджень. Навіть якщо допустити певні помилки у відповідях, зрозуміло, що залишки коштів на банківських рахунках таких сімей є дійсно невеликими і тому не можуть слугувати базою для вільного та масового розвитку системи електронних платежів.

Такий висновок узгоджується з іншими соціологічними спостереженнями, які свідчать, що біля 7,8% українських сімей вимушені заощаджувати на їжі. Якщо додати до цих відсотків питому вагу респондентів, що вільно харчуються, проте мають труднощі з придбанням елементарного одягу та взуття, сумарна частка таких родин становитиме приблизно 35% всіх українських сімей.

Як не дивно, на іншому боці причин надвисокої частки готівки у вітчизняній грошовій масі можна назвати наявність надзаможних родин. Адже, як свідчать результати аналізу першого е-декларування, лише близько 400 сімей народних депутатів тримають у готівці понад 7 млрд. грн. (в еквіваленті). У відносному розрахунку це становить приблизно 2,5% готівки, що знаходилася в обігу наприкінці минулого року та 2% поточної грошової бази (355 млрд. грн.), що наразі контролює Національний банк України.

Додавши до цього обсягу кошти інших заможних політиків та бізнесменів, можна зрозуміти, що велика частка їх заощаджень утримується поза банківською системою. При цьому ці кошти складають значну частину всієї гривневої готівки.

Чинником такої поведінки звичайно вказується недовіра до банківської системи. Враховуючи, що упродовж останніх років вона дійсно втратила понад 80 банківських установ, такий мотив не може не мати економічної рації. Тим паче, що Національний банк досі не надав громадськості повного пояснення щодо підстав та причин виведення з ринку кожного з збанкрутілих банків.

Крім цього, варто згадати, що економічним фоном їх масового банкрутства було тривале падіння світових цін на сировину, виробництво якої виступає ключовою ланкою української економіки, її валютних надходжень та особливим джерелом бюджетів різних рівнів.

Нарешті, аналіз кредитних портфелів українських банків вказує, що він значною мірою спрямований на переважну підтримку та розвиток оптової та дрібної торгівлі (33% кредитної заборгованості всього корпоративного сектору) та операцій з нерухомістю (9,5%). Це в кілька разів більше, ніж кредити надані для виробництва устаткування та транспортних засобів.

З цього можна зробити висновок, що банківська система сама вносить певну лепту у формування власної нестабільності, яка становиться реальністю як тільки починається падіння світових цін на сировину, банки та їх клієнти втрачають доходи, зменшується депозитна база, виникає брак банківської ліквідності й вкладники масово воліють мати не стільки депозити, як надійну готівку.

При цьому необхідно також врахувати, що сировинна економіка об’єктивно не може забезпечити більш-менш рівномірний розподіл доходів у суспільстві та тяжіє до високої поляризації статків та доброту різних верств населення.»

У обговоренні взяли участь ІІІ Президент України Віктор Ющенко, перший заступник голови комітету з питань податкової та митної політики Андрій Журжій, президент Українського товариства фінансових  аналітиків Юрій Прозоров, колишній заступник Голови Національного банку України Борис Марков, колишній заступник Голови Національного банку України Ярослав Солтис, перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності Михайло Довбенко та інші.

Учасники дискусії дійшли спільного висновку, що значна кількість готівки в економіці є наслідком і якби це була проблема лише технічна, то банківська система відреагувала на неї протягом 7-8 місяців. Тому в дискусії були підняті не тільки питання банківських механізмів та інструментів, але й проблеми макроекономіки. Підбиваючи підсумки засідання, перший заступник Голови Національного банку України Яків Смолій подякував всім його учасникам за небайдужість, за щирий конструктивний діалог, за слушні і конкретні зауваження, відзначивши що є ще багато важливих і гострих проблем, які потребують свого обговорення в експертному і професійному середовищі і Національний банк буде продовжувати свою діяльність в цьому напрямку.