Сьогоднішню розповідь про засідання Клубу банкірів, яке відбулося 8 листопада в Індустріалбанку, розпочнемо зі стрічки новин: «Національний банк України відкликав банківські ліцензії і генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій у банку «Центр» (Київ) та «Ві Ес Банку» (Львів). Відповідне рішення ухвало Правління Центробанку 30 жовтня.

«Прийняті рішення пов’язані з реорганізацією шляхом приєднання ВАТ КБ «Центр» до ВАТ «МТБ БАНК» і ВАТ «Ві Ес Банк» до АТ «ТАСКОМБАНК» за спрощеною процедурою у відповідності з вимогами Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків» — йдеться в повідомленні.

Це конкретні приклади застосування уже згадуваного Закону, який був розроблений Комітетом Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності і прийнятий Верховною Радою минулого року. Про те, як працює цей Закон і його позитивний вплив на процеси, що відбуваються нині у вітчизняній банківській системі, свідчать й інші переконливі приклади. 

Тож тема, яку обговорювали учасники засідання Клубу банкірів 8 листопада, так і називалися «Закон України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків»: значення і практичне застосування». І місце проведення засідання – Індустріалбанк теж було обрано зовсім не випадково, адже саме керівництво цієї фінансової установи може поділитися своїм власним досвідом реорганізації за спрощеною процедурою шляхом приєднання.

Власне так і сталося, бо увазі учасників засідання топ-менеджери Індустріалбанку запропонували дві ґрунтовні і цікаві презентації. Про спрощення процедур реорганізації, як дієвий механізм зміцнення банківського сектору розповів Голова Правління Індустріалбанку Михайло Букрєєв, а у презентації його заступника Олександра Марковського йшлося про передумови та результати реорганізації АКБ Індустріалбанк за спрощеною процедурою шляхом приєднання до нього АБ «Експрес-Банк».

У своєму виступі Голова Правління Індустріалбанку Михайло Букрєєв наголосив: «Індустріалбанк та Експрес-Банк першими з українських банків пройшли шлях реорганізації за процедурою Закону «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків». Завдяки реорганізації Індустріалбанк виконав рішення НБУ щодо збільшення регулятивного капіталу банку, суттєво покращив ліквідність та якість кредитного портфелю. Також важливим результатом є оптимізація  витрат, яка дозволила направити вивільнені  ресурси на розробку сучасних ІТ рішень, якими стали мобільний додаток  Індустріал24 та його веб-версія. Якщо казати про перспективи для ринку  взагалі, то Закон спрощує капіталізацію невеликих банків, що значно покращить стійкість банківської системи України».

Обидві доповіді топ-менеджерів Індустріалбанку викликали великий інтерес учасників засідання, і Михайло Букрєєв, і Олександр Марковський відповіли на низку запитань членів Клубу банкірів.

За доброю традицією Клубу не залишились осторонь обговорення і науковці. Анатолій Дробязко, кандидат економічних наук, провідний науковий співробітник відділу координації бюджетно-податкової та кредитно-фінансової політики Академії фінансового управління України зробив глибокий аналіз динаміки розвитку банків з приватним українським капіталом. Він зокрема сказав: «За період з 2013 року з ринку регулятором в наслідок політики «очищення банківської системи» було вилучено більше, ніж 80 банків в основному з приватним українським капіталом. Це призвело до скорочення чисельності зайнятих у галузі працівників з 242 до 134 тисяч.  Бізнес втратив не тільки свої обігові кошти, що призвело до значної  кількості дефолтів, а бюджет зазнав значних втрат через зменшення відрахувань від «білої» зарплати, яка, як правило, виплачувалася банками. В наслідок фінансової кризи скорочення персоналу відбулося, наприклад в Ощадбанку – 8,2 тис., Райффайзен Банку – 7,3 тис., Приватбанку – 4,6 тис. Збільшення персоналу більше, ніж на 200 осіб за цей період відбулося у ТАСКОМБАНКу, Альфа-Банку, Інвестицій та заощаджень банку, Акордбанку, РАДАБАНКу, Укрбудінвестбанку, КРИСТАЛБАНК банку та ін.  Як бачимо, в умовах кризи,  розвивалися в основному банки з українським капіталом.

Планка за капіталізацією, що встановлена НБУ, змушує банки або до об’єднання (3 процеси), або до закриття банку із збереженням юридичної особи (6 прецедентів). «Закон України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків» зберіг банки від досить варварської процедури закриття, яку проводив регулятор у 2014-2016 роках.

Розвиток банківської системи у 2018 році при досить стабільній макроекономічній ситуації не вражає. Так, по системі банків приріст коштів фізичних осіб всього 6,6%,  при темпах збільшення коштів «на вимогу» — 17,4%; В грошовому вимірі приріст коштів «на вимогу» —  26,7 млрд. грн., «строкові» —  4,9 млрд. грн. Тобто, банки мають малу ресурсну підтримку від населення. По державних банках приріст коштів фізичних осіб 8,5%, «на вимогу» — 21,8%, із західним капіталом —  8,5%, «на вимогу» — 11,3%, із російським –  відтік (-9,1%), найбільші (12) приватні українські банки збільшення на 9,9%, з них «на вимогу» приріст 18,3%. Малі (40) приватні банки приріст 6,7% в основному на дорогі депозитні рахунки. Такі темпи не можуть задовольняти систему.

За 9 місяців на рахунках юридичних осіб обсяг коштів зменшився на 1,8%. Тому зростання корпоративних кредитів приріст портфеля – 702 млн. грн., 120 млн. дол. США та 393 млн. євро не відповідає зростанню ВВП на 3,1% за цей період. Сектор корпоративних кредитів на більше, ніж на 56% обтяжений непрацюючими кредитами. Приріст портфеля кредитів фізичних осіб складає 23,3 млрд. грн.

Станом на жовтень 2018 року 30 банків, які діють на ринку, мають проблеми з виконанням вимог по капіталізації до 300 млн. грн. статутного капіталу до липня 2019 року, тому «Закон України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків» дозволяє мати керівництву інструмент.

Але, для отримання позитивних результатів у економіці потрібна синергія у спільних діях банків, позичальників, податківців, інших регуляторів фінансових ринків, а також розпорядників державного майна в особі профільних міністерств та відомств, якщо бенефіціари запозичень підпорядковані державі. Для цього, поряд зі створенням інтегрального комунікаційного простору, який запобігатиме проявам інформаційної асиметрії, потрібна системна й послідовна інституціалізація координації партнерських зусиль урядових, муніципальних та приватних структур, — підкреслив кандидат економічних наук, провідний науковий співробітник відділу координації бюджетно-податкової та кредитно-фінансової політики Академії фінансового управління України Анатолій Дробязко.

Про спрощення процедури реорганізації та капіталізації банків: очікування та результати йшлося і у яскравій презентації завідувача відділу фінансів реального сектору Інституту економіки та прогнозування НАН України, доктора економічних наук Владислава Зимовця. Він у своєму виступі зокрема звернув увагу присутніх на наступне: «Макроекономічний та інституціональний контекст прийняття та імплементації Закону.  

Упродовж 2014-2016 рр. банки зіштовхнулися із низкою проблем, зумовлених знеціненням гривні та втечею капіталу з країни. Знецінення гривні зробило неможливим для більшості позичальників обслуговування валютних позик, що стало однією із найважливіших причин зростання простроченої заборгованості. Погіршення якості кредитів та інших активів банків призвело до необхідності формування додаткових резервів: відрахування в резерви за активними операціями у 2014-2016 рр. склало близько 40% загального обсягу витрат банків або майже 200 млрд. грн. Ця сума є співставною із загальним розміром власного капіталу банків на початок 2014 р. (232 млрд. грн.).   Додаткові збитки банків були спричинені втратою контролю за активами  унаслідок анексії Криму та ситуації на сході України та незадовільним рівнем  захисту прав кредиторів. На цьому тлі велика кількість банків потребувала докапіталізації. Складні та довготривалі процедури об’єднання та капіталізації, які діяли у цей період, не дозволяли оперативно збільшити капітал банків. Це дало формальні підстави для безпрецедентного за обсягами і необ’єктивного “очищення” банківського сектору, що мало вкрай негативні наслідки для фінансової системи країни. Вільний кредитний ресурс банківської системи, скоригований на темпи інфляції, упродовж  2014 — 2018 рр. скоротився на 61,2 %. Отже, втрачено було майже 2/3 кредитного потенціалу банківської системи України на початок 2014 р. 

На тлі руйнування недержавного сегменту банківського сектора держава провела масштабну “докапіталізацію» державних банків, що спричинило зростання державного боргу на  212 млрд. грн. (в еквіваленті — 8,4 млрд. дол.  США, у т.ч. ОВДП з індексованою вартістю, 4,5 млрд. дол. США).  За нашими оцінками додаткові витрати держави  на подолання наслідків “докапіталізації”,  пов'язані зі сплатою процентів та індексацією, становитимуть 260 млрд. грн. Наслідком “очищення ” банківського сектору та масштабних ін’єкцій капіталу у державні банки стало витіснення недержавних українських банків з ринку, станом на 01.10.2018 їх частка у коштах клієнтів становила 15,2 %, а державних банків – 55,1 %. 

Негативний досвід «очищення» банківської системи потребував запровадження механізмів, які дозволяли оперативно реагувати на дефіцит капіталу банків шляхом їх об’єднання та докапіталізації. Вирішити це завдання був покликаний Закон України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків» (23/03/2017). Імплементація прийнятого у 2017 р. Закону дозволила спростити процедури реорганізації та  капіталізації банків: строк реорганізації  зменшено з 18 до 3-4 місяців, що підтверджується трьома успішними кейсами: приєднання ПАТ КБ "Центр" до ПАТ «МТБ БАНК» (10.08.2018 – 30.10.2018), приєднання ПАТ "Ві Ес Банк" до АТ "ТАСКОМБАНК" (10.07.2018  – 30.10.2018), приєднання ПАТ «Експрес-банк» до ПАТ «Індустріалбанк»  (18.08.2017- 14.12.2017). Аналіз успішних кейсів показав, що напередодні приєднання Банк-правонаступник і Банк, що приєднується вже перебували під спільним контролем, що дозволяло оперативніше вирішувати технічні питання. 

Втім, реорганізація банків шляхом приєднання не набула масового характеру. За вказаними трьома випадками загальна частка трьох банків-правонаступників на ринку становить 2,2 % (за показником «кошти клієнтів»). Відносно незначна активність у цій сфері спричинена недосконалістю процедури приєднання, передбаченої вказаним Законом. Відповідно до п.5  ч.4 ст.1 у разі приєднання коефіцієнт конвертації акцій визначається у договорі про приєднання як співвідношення номінальної вартості акції Банку, що приєднується, до номінальної вартості акції Банку-правонаступника. Це створює преференції для власників акцій Банку з гіршими результатами за показником вартість чистих активів на одну акцію і фактично означає автоматичну згоду усіх власників Банку-правонаступника на нееквівалентний обмін акцій (у випадку, якщо вартість чистих активів на одну акцію Банку-правонаступника є більшою, ніж вартість чистих активів на одну акцію Банку, що приєднується.) Норма, що дозволяє здійснювати  конвертацію акцій за номіналом, не враховує  інтересів усіх зацікавлених сторін, що значно уповільнює процес реорганізації. 

Звертаємо увагу на те, що Закон (ст.3) дозволяє здійснювати капіталізацію банків, частка держави в статутному капіталі яких перевищує 75 відсотків акцій (часток), за участю міжнародних фінансових організацій, здійснюється без попередньої згоди НБУ. Водночас, повноваження щодо прийняття рішення про реорганізацію державних банків віднесено до компетенції їх Наглядових рад. Відомо, що “Засадами стратегічного реформування державного банківського сектору ” визначено  терміни виходу/ зменшення частки держави у капіталі державних банків в 2020-2022 рр. Звертаємо увагу на ризик того, що державна докапіталізація за такою схемою призведе до переходу права власності та контролю за державними банками без їх купівлі (шляхом розмивання часток держави)», — наголосив доктор економічних наук, завідувач відділу фінансів реального сектору Інституту економіки та прогнозування НАН України Владислав Зимовець.

Відкрив обговорення перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності Михайло Довбенко. У його виступі йшлося про те, що банківський сектор має стратегічне значення для країни і тому до процесів, що відбуваються у вітчизняній банківській системі, треба ставитися дуже уважно, особливо заважаючи на події 2014 – 2016 років, коли відбулося так зване  «очищення банківської системи» і його неоднозначні наслідки. Тож розроблений профільним Комітетом Закон мав три мети: спростити процедуру приєднання банків, спрощення процедури докапіталізації банків і запровадження процедури добровільного виходу з ринку. Безумовно, цей Закон можна вдосконалювати, але вже зараз зрозуміло, що банківська система сприйняла його позитивно.

У дискусії також взяли участь колишній заступник Голови НБУ, екс. Голова Держказначейства Олександр Кірєєв, член Ради Клубу банкірів Микола Нос, член Нацкомфінпослуг, кандидат економічних наук, доцент Олександр Залєтов,  колишній заступник Голови НБУ Борис Марков, Голова Правління Агентства по рефінансуванню житлових кредитів, президент Української іпотечної асоціації Сергій Волков, радник Голови Правління  АТ АКБ “АРКАДА» Віктор Кравець та інші.

Учасники засідання ухвалили рішення передати всі матеріали обговорення з пропозиціями та зауваженнями у Комітет Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності.