Засідання Клубу банкірів в Національному інституті стратегічних досліджень на тему:

«Грошово-кредитна політика 2020:поточна ситуація і стратегічні виклики».»17 січня 2020року.

Свою роботу у 2020 році Клуб Банкірів розпочав активно і яскраво бо перше засідання було проведено в Національному інституті стратегічних досліджень на тему:«Грошово-кредитна політика 2020:поточна ситуація і стратегічні виклики».

     Основну доповідь підготував доктор економічних наук, заступник директора-керівник Центру економічних і соціальних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло.Свою презентацію він назвав :«Проблеми відновлення стратегічних функцій гошово -кредитної політики в Україні і ,зокрема, звернув увагу учасників засідання на наступне : «Слід визнати помилковість некритичного розрахунку на те, що мінімізація рівня інфляції та оздоровлення банківської системи в Україні є самодостатніми чинниками, які здатні «запустити» необхідні структурні зрушення. В умовах обмеженої функціональності банківської системи України відсутні інституційні механізми, які трансформують макроекономічну стабільність в економічне зростання.

Отже, можливості конвенційної монетарної політики в Україні наразі вичерпані, й необхідне посилення її дієвості на основі зміни інституційних механізмів, які насамперед передбачатимуть розширення функціональної спроможності банків та поглиблення взаємодії інститутів управління, від яких залежать характеристики макроекономічної стабільності.

Криза 2014-2015 рр. переламала тренд послідовного підвищення рівня монетизації національної економіки, який тривав практично весь період економічного зростання. Тому критичного значення набуває форма грошової емісії, яка забезпечує необхідну каналізацію (спрямування) випущених в обіг грошових коштів.

Насамперед, слід подолати переважання «вимушеної» емісії, за якої збільшення грошової пропозиції відбувається переважно внаслідок гривневих інтервенцій Нацбанку на валютному ринку й супроводжується наступною стерилізацією приросту грошової пропозиції, яка нівелює її позитивний ефект.Значно перспективнішим є механізм контрольованої емісії, базисом якої виступатиме надання цільового рефінансування комерційним банкам під кредитування інвестиційних програм модернізації. У такому разі можливості регулятора здійснювати продуктивну емісію жорстко обмежені інституційними чинниками, які регулюють платоспроможний попит в економіці на кредитні ресурси.

Здійснення таких фундаментальних змін має ґрунтуватися на подоланні інституційних перешкод для повноцінного функціонування банківської системи та ефективної грошово-кредитної політики.

Доцільно скоригувати законодавчо визначені цільові функції НБУ, виходячи з багатофакторності процесу забезпечення стабільності грошової одиниці, й насамперед позбутися хибної ієрархії цілей, в якій цінова стабільність обов’язково передує стійкому економічному зростанню. Це дасть регулятору можливість формувати заходи щодо досягнення стабільності гривні, які виходять за межі стандартної політики монетарних обмежень та передбачають проактивні складові.

Слід усвідомлювати, що за наявних на сучасному етапі проявів фіскального домінування в українській економіці реальна незалежність Національного банку все одно виявляється обмеженою фіскальною політикою уряду. Узгодженість монетарної та фіскальної політик дозволить замінити спонтанні обмеження для монетарної політики НБУ на свідомо скорельовані дії, що зміцнюватиме реальну незалежність НБУ.Тому цілі грошово-кредитної політики, включаючи цільові показники (таргети) інфляції, мають визначатися Нацбанком спільно з урядом. Натомість НБУ має зберігати повну незалежність у визначенні операційних цілей, а також у виборі інструментів досягнення таргетів.

Результатом взаємодії з органами виконавчої влади має стати залучення останніми комплементарних інструментів, які також сприяють реалізації поставлених перед НБУ завдань щодо стабільності національної грошової одиниці на основі прийняття взаємних зобов’язань та взаємної прозорості.

Необхіднетакож впровадження прагматичних підходів в грошово-кредитній сфері,які забезпечать адекватну вимогам трансмісію грошової пропозиції: впровадження засобів впливу на строкову та функціональну структуру кредитів комерційних банків; перегляд підходів до співвідношення банківських кредитів та бюджетних видатків для використання ефекту crowding-in– на основі збільшення частки публічних інвестицій - доцільним є формування у співпраці з Мінфіном Державного банку розвитку як спеціалізованого фінансового інституту розвитку, який діє на засадах, визначених для Національних промоційних банків, що діють в європейському просторі; створення мережі спеціалізованих банків для оптимізації цільового спрямування кредитних ресурсів, із застосуванням щодо них диференційованих регуляторних вимог, які враховують закономірності відтворення об’єкта кредитування.»-підкреслив Ярослав Жаліло

Євген Бублик,кандидат економічних наук,старший науковий співробітник відділу горошово-кредитних відносин Інституту економіки і прогнозування НАНУ у презентації «Грошово-кредитна політика 2020:стратегічні виклики» наголосив «В умовах глобальної невизначеності при розробці грошово-кредитної політики України на наступний рік потрібно зважати і на зовнішні стратегічні виклики, серед яких найбільш вагомими є посилення торговельних протистоянь, рух великих обсягів вільного спекулятивного капіталу на світових ринках, що можуть провокувати проциклічні коливання, високий ризик боргових криз. Серед внутрішніх викликів слід мати на увазі розгортання буму споживчого кредитування, обмеження конкуренції на фінансових ринках України внаслідок посилення їх концентрації, продовження скорочення кредитування підприємств, дистрофічність валютного ринку та ринку МБК, а також дисфункція валютного таргету та облікової ставки, які обмежено визначають та впливають на реальні економічні процеси. Грошова-кредитна політика на поточний рік повинна забезпечувати формування стратегічного підходу до цілей і пріоритетів політики розвитку фінансового сектору, перегляд ролі валютної політики та створення повноцінного валютного ринку, як обов’язкової передумови дерегуляції та інфляційного таргетування. Крім того регулятору доцільно переглянути підхід до фінансової відкритості та запровадження контролю за потоками капіталу, прискорити запровадження інструментів макропруденційного регулювання для обмеження системного ризику, у т.ч. «буму» споживчого кредитування при очікуваному зниженні ставок, а також приділити увагу розвитку комунікаційної політики для відновлення довіри та підвищення ефективності монетарного регулювання в умовах недієвості облікової ставки»

   Поточну ситуацію та стратегічні виклики в горошово -кредитній політиці нинішнього року проаналізував у своєму виступі в.о.завідувача відділу фінансових ринків Академії фінансового управління Анатолій Дроб’язко.

Ось фрагмент його виступу: «А чиє у нас економічне зростання у 2019 році, а як що є, то чи коректно воно розраховано.  ВВП у споживанні є споживанням домогосподарств, корпоративного і державного секторів плюс різниця у експорті та імпорті. В статистиці платіжного балансу є щоквартальна форма, яка обліковує кошти приватних  переказів в Україну, які в різні квартали коливаються від 10 до 7%. Ці приватні перекази обліковуються за трьома потоками: через банки, через платіжні системи (це можна точно порахувати), а також за неформальними каналами (тобто цей потік можна оцінювати експертною оцінкою). Від 2015 року до 2019 року цей потів збільшується від 2,8% у четвертому кварталі 2015 року до 4,5% у першому кварталі 2019 року. Як що брати в абсолютних цифрах, то у 3 кв. 2015 року він складав $ 754 млн. , а у 3 кв. 2019 року $ 1589 млн. Хто з аналітиків мені пояснить, чому за 3 роки цей обсяги за цим каналом подвоїлися, коли ці гроші ніхто не рахував? Чому в кишенях возити гроші стало безпечніше?  В цьому періоді відбулася лібералізація на валютному ринку. Збільшилася кількість платіжних систем. Багато банків з іноземним капіталом запропонувало нові зручні сервіси.

Вважаю, що є нагальна необхідність терміново проаналізувати методологію розрахунку цього показника. Не ставлячи під сумнів, що резиденти України заробили за кордоном легальні гроші, скільки з цих грошей пішло на купівлю нерухомості та землі в тих країнах, скільки осіло на рахунках закордонних банків, витрачено на проживання і поточне споживання. Реальне споживання наших домогосподарств підтримує економіки сусідів.

А поки що за трендом за 20 років наша країна відноситься до країн, що мають темпи розвитку нижче середніх у світі, а темпи  зростання цін – в рази перевищують темпи інфляції у світі.

Україна продовжує програвати економічні перегони всім сусідам, і не тільки.» 

   У гострій і зацікавленій дискусії під час засідання взяли участь директор Інституту економіки та прогнозування НАНУ, академік Валерій Геєць, заступник Голови Ради Національного банку України Василь Фурман,голова правління Агентства по рефінансуванню житлових кредитів Сергій Волков, директор по роботі з корпоративним бізнесом Альфа-банку Владислав Кравець, член Ради НБУ Олександр Петрик,1-й заступник голови правління Індустріалбанку Віталій Романчукевич, заступник директора Інституту економіки та прогнозування, член-кореспондент НАНУ Сергій Кораблін, екс-заступник Голови Національно банку України Борис Марков, експерт -аналітик Ігор Шумило та інші.